"Міграція як європейський виклик на прикладі України" – під такою назвою 28-29 лютого у Берліні відбувся щорічний форум німецько-українського громадянського суспільства "Київський діалог". Однією з головних, хоча і парадоксальною на перший погляд, тез форуму стало твердження, що доволі ефективним інструментом для оптимізації міграційної політики може бути візова лібералізація. Адже, як пояснила у своєму виступі Ірина Сушко, координатор ініціативи "Європа без бар'єрів", питання міграційної політики, включно з реадмісією, входять до другого з чотирьох блоків завдань Плану дій з візової лібералізації, наданого Євросоюзом Україні у листопаді 2010 року. Поетапне виконання Україною поставлених у ПДВЛ завдань має забезпечити не лише так званий безвізовий режим як кінцеву мету, а й запровадження глибоких змістовних реформ в самому процесі.

Політична складова

Водночас, як зазначив у розмові з Deutsche Welle Олександр Сушко, науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва, "дуже важко собі уявити успіх процесу візової лібералізації без нормальної політичної атмосфери відносин". Варто лише згадати, що саме у переддень "Київського діалогу" було оголошено вирок у справі Юрія Луценка, який викликав негативні реакції офіційних представників Євросоюзу.

"В принципі такий процес як візова лібералізація передбачає певну довіру, нормальні конструктивні робочі стосунки. За таких умов в Україні зрозуміло, що всі ці стосунки під питанням, тому цей процес може зазнати додаткових труднощів", - застеріг Олександр Сушко. За його словами, деякі блоки в процесі візової лібералізації дотичні до проблем забезпечення прав людини і демократії. Так, за умов авторитарного режиму в Україні відповідно обмежено буде співпрацю правоохоронних органів, хоча б тому що вона передбачає обмін даними, зауважує експерт.

"Ні – українській владі, так – українському народу"

"З іншого боку ми повинні враховувати, що Євросоюз розглядає послаблення візових вимог як один з засобів заохочення громадян більшою мірою, ніж урядів, і тому, наприклад, є статистика, яка свідчить, що в останні роки найбільшою мірою лібералізувалася візова політика ЄС саме в Білорусі", - зауважує Олександр Сушко. Зокрема, пропорційно до кількості населення громадянам Білорусі видається втричі більше віз до країн ЄС, ніж українцям, а кількість відмов білорусам – 1% - один з найменших показників у світі.

З тезою українського експерта про процес лібералізації візової політики як радше інструмент заохочення суспільства, а не політиків, погоджується і Віола фон Крамон, депутат Бундестагу від опозиційної партії Союз 90/Зелені. "Нам необхідно у великих масштабах запрошувати українське населення, до Європейського Союзу мають приїжджати більше людей, які згодом братимуть активну участь у політичному житті і, сподіваємося, невдовзі оберуть новий уряд", - пояснила фон Крамон Deutsche Welle. Водночас політик відверто зізналася: "Я переконана, що нам не слід щось дарувати Януковичу та сигналізувати цьому уряду, що ми схвалюємо його політику".

"Євросоюз за жодних обставин не піде на повне згортання процесу візової лібералізації, - вважає Олександр Сушко. – Але це не повинно розхолоджувати українську владу, тому що насправді, хоча цього ніхто й не проголошує, але Україна на кожному етапі залежить від рішення всіх членів, тобто сама атмосфера впливає на перспективу ухвалення таких рішень".

Масового від'їзду українців до ЄС не буде?

Скептиками щодо візової лібералізації України з ЄС, зауважує Ірина Сушко, можна назвати, наприклад, Італію, Нідерланди та Німеччину. Такий скепсис базується, на її думку, передусім, на певних упередженнях та фобіях, зокрема й через схильність до перебільшення ризику масового відтоку населення України до країн-членів Європейського Союзу у випадку скасування віз.

Утім, як запевнила у своєму виступі Ірина Сушко, згідно з результатами вимірювання міграційного потенціалу України, "чіткі плани стосовно виїзду за кордон на тривалий термін проживання – більше півроку – мають сьогодні всього п’ять відсотків громадян". 3,7 відсотків планують поїхати до країн Шенгенської зони і лише 1,5 відсотка планують трудову міграцію чи переселення для постійного проживання.

Опираючись на результати дослідження ініціативи "Європа без бар'єрів", Олена Малиновська, експерт Національного інституту стратегічних досліджень, озвучила основні причини, що утримують українців від масового виїзду за кордон. "По-перше, це фінансові причини. Українці просто великою мірою не можуть дозволити собі зарубіжних поїздок. Другий момент – це незнання мов. І нарешті третій момент – якщо говорити про населення в цілому, страх відкритого простору і незвичність до закордонних подорожей притаманні великій частині населення України". Тож, якщо українці і будуть виїжджати, то в основному з метою туризму, з метою навчання і далеко меншою мірою – з метою еміграції, зауважила Малиновська.

Безвізовий режим - реальний, але віддалений

Порівнюючи нинішні авторитарні режими з тоталітарним режимом Радянського Союзу, науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко зазначає, що ті сповідують дещо іншу тактику і намагаються "виштовхнути найбільш активне населення громадянське свідомо, щоб воно не заважало їм розвивати авторитаризм". Тож візова лібералізація такій владі лише на руку. Утім, попри обіцянки Януковича, очікувати скасування віз раніше 2015 року не варто, переконаний Олександр Сушко.

Оцінюючи прогрес виконання Україною ПДВЛ, координатор ініціативи "Європа без бар'єрів" Ірина Сушко зазначає, що йдеться не про успіх, але й не про провал. "Приблизно на 85 відсотків сьогодні зафіксовано виконання урядом критеріїв саме за напрямком міграційна політика. Підкреслю, що йдеться лише про певне необхідне запровадження законів і появу певних рамкових документів, однак наскільки вони є якісними і наскільки вони – головне! – якісно будуть імплементуватися – це зовсім інше питання, яке не входило до фокусу нашого дослідження", - поділилася результатами проведеного ініціативою "Європа без бар'єрів" моніторингу Ірина Сушко, зауваживши водночас, що у порівнянні з менш задовільним виконанням завдань за іншими блоками, зокрема коли йдеться про безпеку документів (досі виконано на 25 відсотків) та фундаментальні права (40 відсотків), відчувається певна диспропорція.

Автор: Тетяна Бондаренко
Редактор: Євген Тейзе