28 листопада в Дурбані розпочинається міжнародна конференція зі зміни клімату. Українську делегацію на переговорах у Дурбані очолюють міністр екології Микола Злочевський та перший заступник голови Держекоінвестагентства Іван Варга. Україна виступає за укладання єдиної і цілісної угоди із зафіксованими юридично зобов’язаннями сторін. Про це сказав Deutsche Welle екс-очільник Держекоінвестагенства Cергій Орленко, що входить до складу офіційної делегації. Він вважає, не варто сподіватись, що такий документ буде укладено вже у Дурбані: “Ми ставимо реальні цілі - продовження дії Кіотського протоколу, зокрема механізмів щодо скорочення викидів парникових газів на кілька років, допоки не буде нової зваженої та збалансованої угоди”. Орленко заявляє - за відсутності єдиної угоди Україна готова узяти на себе добровільні кількісні зобов’язання щодо обмеження та скорочення викидів парникових газів в рамках двохсторонніх чи багатосторонніх угод.

Директор центру “Правова аналітика” Мар’яна Булгакова вважає: слід розрізняти очікування від саміту з вирішення глобальної екологічної проблеми та щодо інтересів України залучити інвестиції завдяки гнучким механізмам зі скорочення викидів. А вже тут, за словами Булгакової, Україна робить усе, в тому числі оголошуючи ціль, що означає можливість продажу квот у майбутньому іншим державам. Експерт наголошує: “Інвестиції в «екологізацію» української економіки – це чудово, ми «за», але тоді, коли є прозорі схеми витрачання коштів на вирішення нагальних екологічних проблем, що ведуть до реального скорочення викидів, коли є контролюючі інстанції, які здійснюють нагляд та інформують громадськість”.

З якою позицією їде Україна?

Як зазначає аналітик Фонду цільових екологічних інвестицій Марина Березницька, Україна представляє на міжнародних заходах таку позицію: до 2020 викиди СО2 не перевищуватимуть 80 відсотків від рівня базового 1990 року. Переговорна позиція гнучка, наголошує Березницька: “держава готова взяти на себе зобов’язання з більшого обмеження викидів. Натомість очікуємо кроків для захисту економіки. Це може бути доступ до кліматичних фінансових чи технологічних банків”. На думку Березницької, Україна повинна мати ресурс для впровадження низьковуглецевих енергоефективних технологій.

Таку позицію критикують в екоорганізаціях. Христина Рудницька з Національного екологічного центру заявляє - Україна не сприяє збереженню кіотських механізмів, а це і проекти спільного впровадження і торгівля квотами: “Позиція України означає насправді зростання викидів. А ідея переносу невикористаних квот на наступні періоди послаблює і без того слабкі зобовязання країн”. Булгакова погоджується: “Україна стверджує, що її позиція збігається із позицією ЄС, але при збереженні 1990 року як базового, коли Україна спричиняла набагато більше викидів, ніж сьогодні. Тобто ця позиція не виключає фактичного росту викидів в певних межах Натомість ціль ЄС однозначно означає зменшення викидів”.

Робоча група неурядових організацій з питань зміни клімату закликає уряд підтримати ухвалу другого періоду дії Кіотського протоколу, збільшити цілі зі скорочення викидів СО2, відмовитись від повного перенесення невикористаних квот на наступні періоди виконання зобов’язань Кіотської угоди.

Розвинена країна чи з перехідною економікою?

Як повідомили у Держекоінвестагенстві, Україна активно сприятиме ухвалі рішення у Дурбані щодо країн з перехідною економікою: “Особливий статус України як країни з перехідною економікою, як зазначено в Рамковій конвенції ООН, і в Кіотському протоколі, має бути збережений”. В агенстві наголошують, що країни з перехідною економікою мають отримати доступ до технологій, фінансів та інших інструментів для низьковуглецевої стратегії розвитку економік. Як поділився експерт з питань зміни клімату Сергій Скибик, питання про статус країн з перехідною економікою будуть піднімати на зустрічах з партнерами з ЄС. Водночас у робочій групі українських неурядових організацій зазначають: “Україна є промислово розвинутою країною і тому має також докласти зусиль задля скорочення викидів. Найбільший потенціал є у заходах із енергозбереження ”. Це, на думку громадських експертів, сприятиме розвитку відновлювальних джерел енергії, створить умови для енергонезалежності.

Окрім того, на їх погляд, зниження викидів CO2, надто в секторі енергетики, дозволить знизити викиди інших забруднюючих речовин. Екологи посилаються й на досвід країн ЄС, де розвиток “зеленої енергетики” сприяє створенню робочих місць, збільшенню податкових надходжень та технічному оновленню інфраструктури країни.

Автор: Ольга Веснянка
Редактор: Євген Тейзе