Слизька бруківка і не тільки. Небезпека - є складовою професії гонщика. Падіння - звична справа у World Tour. Помилка при керуванні велосипедом, слизькі дороги, позиційна боротьба чи вибоїни. Це лише деякі з ризиків цього виду спорту. І іноді такі збої закінчуються трагічно. 139 смертельних випадків під час їзди на велосипеді нараховує трагічний список Вікіпедії з 1894 року.

У зрілому віці 35 років Стан Окерс пережив свій спортивний розквіт: у 1955 році він стає переможцем двох класичних велогонок - Флеш Валонь та Льєж-Бастон-Льєж, а також виграв чемпіонат світу зі шосейних велогонок. Наступного року він потрапив в аварію на треку велодрому в Антверпені і за два дні помер у лікарні.

Загибель на Олімпіаді: Кнуд Енемарк Єнсен постраждав від теплового удару під час гонки на Олімпіаді у Римі в 1960-му. Він впав з велосипеда і поранив голову. Через день він помер - отримані переломи голови були несумісні з життям. Його тренер визнав, що Єнсен вживав допінг, токсикологічний тест це підтвердив. Згодом на Олімпіаді було введено допінговий контроль

Велосипедні гонки - це той вид спорту, який несе надзвичайні ризики. Це довелося пізнати Жоакіму Агостіньо. Португальський народний герой (він став переможцем одного з етапів змагань Tour de France) під час велотуру у Португалії впав з велосипеда через собаку. Агостіньо дійшов до фінішу і лише за кілька годин звернувся по медичну допомогу. За десять днів він помер від травм голови.

Кров текла по асфальту. Кадри падіння Фабіо Казартеллі шокували всіх, хто стежив за Tour de France-95. Під час спуску з перевалу у французьких Піренеях італієць ударився головою в бетонну огорожу. Лікарю Жерару Порту спершу вдалося повернути до тями спортсмена, але той пізніше помер внаслідок отриманих травм. Сьогодні на місці падіння велосипедиста встановлено пам'ятник, який нагадує про трагедію.

Нині таке складно уявити, але раніше це було звичною справою: понад 40 років професійні шосейні велогонщики не вдягали шоломи. Лише 2003 року шолом став обов'язковим. І на то була причина: казахстанський спортсмен Андрій Ківільов (попереду) впав під час перегонів Париж-Ніцца й ударився головою. Невдовзі він помер. До цього велогонщики постійно були проти запровадження обов'язкового носіння шолому.

Один з найчорніших днів в історії Джиро д'Італія: 2011 року під час спуску з одного з перевалів упав з велосипеда бельгієць Ваутер Вейланд. Врятувати його життя так і не вдалося, попри негайні рятувальні дії на місці нещасного випадку. Під час спуску бельгієць торкнувся педаллю стіну, його відкинуло на інший бік дороги, він впав прямо на обличчя.

Унаслідок чого загинув Антуан Демуатьє? 2016 року під час велогонки Гент-Вевельгельм бельгійський професійний гонщик на 150 кілометрі зіштовхнувся з чотирма іншими велосипедистами. Після цього в нього в'їхав мотоцикл супроводу. Причина смерті 25-річного спортсмена - внутрішньочерепний крововилив. Але й розтин тіла не встановив, чим він був викликаний - падінням чи зіткненням з мотоциклом.

Це падіння обійшлося іспанцю Девіду Каньяда ще більш менш благополучно: 2006 року через травму він був змушений зійти з дистанції Tour de France. Згодом Каньяда зміг продовжити свою професійну кар'єру, яка завершилась 2009 року. 2016 року Каньяда бере участь у любительському велозаїзді в Граусі. Він загинув унаслідок травми голови, яку отримав під час падіння після зіткнення з іншим гонщиком.

Це найсвіжіший смертельний випадок у велоспорті. 22-річного бельгійця вважали новою зіркою на небосхилі цього небезпечного виду спорту. Під час престижної велогонки Тур де л'Авенір 2017 року його зміг обійти лише Еган Берналь. Але життя Ламбрехта завершилось передчасно. 5 квітня після падіння на третьому етапі Тура Польщі він помер у лікарні, так і не прийшовши до тями.

Слизька бруківка і не тільки. Небезпека - є складовою професії гонщика. Падіння - звична справа у World Tour. Помилка при керуванні велосипедом, слизькі дороги, позиційна боротьба чи вибоїни. Це лише деякі з ризиків цього виду спорту. І іноді такі збої закінчуються трагічно. 139 смертельних випадків під час їзди на велосипеді нараховує трагічний список Вікіпедії з 1894 року.

У зрілому віці 35 років Стан Окерс пережив свій спортивний розквіт: у 1955 році він стає переможцем двох класичних велогонок - Флеш Валонь та Льєж-Бастон-Льєж, а також виграв чемпіонат світу зі шосейних велогонок. Наступного року він потрапив в аварію на треку велодрому в Антверпені і за два дні помер у лікарні.

Загибель на Олімпіаді: Кнуд Енемарк Єнсен постраждав від теплового удару під час гонки на Олімпіаді у Римі в 1960-му. Він впав з велосипеда і поранив голову. Через день він помер - отримані переломи голови були несумісні з життям. Його тренер визнав, що Єнсен вживав допінг, токсикологічний тест це підтвердив. Згодом на Олімпіаді було введено допінговий контроль

Велосипедні гонки - це той вид спорту, який несе надзвичайні ризики. Це довелося пізнати Жоакіму Агостіньо. Португальський народний герой (він став переможцем одного з етапів змагань Tour de France) під час велотуру у Португалії впав з велосипеда через собаку. Агостіньо дійшов до фінішу і лише за кілька годин звернувся по медичну допомогу. За десять днів він помер від травм голови.

Кров текла по асфальту. Кадри падіння Фабіо Казартеллі шокували всіх, хто стежив за Tour de France-95. Під час спуску з перевалу у французьких Піренеях італієць ударився головою в бетонну огорожу. Лікарю Жерару Порту спершу вдалося повернути до тями спортсмена, але той пізніше помер внаслідок отриманих травм. Сьогодні на місці падіння велосипедиста встановлено пам'ятник, який нагадує про трагедію.

Нині таке складно уявити, але раніше це було звичною справою: понад 40 років професійні шосейні велогонщики не вдягали шоломи. Лише 2003 року шолом став обов'язковим. І на то була причина: казахстанський спортсмен Андрій Ківільов (попереду) впав під час перегонів Париж-Ніцца й ударився головою. Невдовзі він помер. До цього велогонщики постійно були проти запровадження обов'язкового носіння шолому.

Один з найчорніших днів в історії Джиро д'Італія: 2011 року під час спуску з одного з перевалів упав з велосипеда бельгієць Ваутер Вейланд. Врятувати його життя так і не вдалося, попри негайні рятувальні дії на місці нещасного випадку. Під час спуску бельгієць торкнувся педаллю стіну, його відкинуло на інший бік дороги, він впав прямо на обличчя.

Унаслідок чого загинув Антуан Демуатьє? 2016 року під час велогонки Гент-Вевельгельм бельгійський професійний гонщик на 150 кілометрі зіштовхнувся з чотирма іншими велосипедистами. Після цього в нього в'їхав мотоцикл супроводу. Причина смерті 25-річного спортсмена - внутрішньочерепний крововилив. Але й розтин тіла не встановив, чим він був викликаний - падінням чи зіткненням з мотоциклом.

Це падіння обійшлося іспанцю Девіду Каньяда ще більш менш благополучно: 2006 року через травму він був змушений зійти з дистанції Tour de France. Згодом Каньяда зміг продовжити свою професійну кар'єру, яка завершилась 2009 року. 2016 року Каньяда бере участь у любительському велозаїзді в Граусі. Він загинув унаслідок травми голови, яку отримав під час падіння після зіткнення з іншим гонщиком.

Це найсвіжіший смертельний випадок у велоспорті. 22-річного бельгійця вважали новою зіркою на небосхилі цього небезпечного виду спорту. Під час престижної велогонки Тур де л'Авенір 2017 року його зміг обійти лише Еган Берналь. Але життя Ламбрехта завершилось передчасно. 5 квітня після падіння на третьому етапі Тура Польщі він помер у лікарні, так і не прийшовши до тями.

Це креслення своєї "біговій машини" Карл Дрез зробив спеціально для популярної брошури, у якій рекламував власний винахід. Побоюючись плагіаторів, він намалював його так, аби ліва нога "наїзника" приховувала гальма.

Педалі у велосипеда з'явилися в 1860-тих роках. Їх поставив на переднє колесо французький інженер П'єр Мішо. Вважається, що і слово "велосипед" придумав він. Така модель Мішо із дерев'яними колесами (1868 рік) важила 26 кілограмів.

Щоб їздити на важкому велосипеді стало легше, переднє колесо збільшили в діаметрі, який досяг півтора метра! Але пізніше переднє колесо знову зменшили до стандарту, який геніально передбачив Карл Дрез. У "перехідний" період, як демонструє, наприклад, цей знімок об'єднання велосипедистів німецького міста Егінгена 1895 року, їздили на велосипедах і з великими, і з нормальними колесами.

Педалі вже є, але переднє колесо ще гігантське. Модель 1885 року.

Після Всесвітньої виставки в Парижі у 1878 і 1889 роках велосипеди стали справжнім хітом продажів. Проводилися навіть показові паради велосипедистів.

Відомий сьогодні автомобільний концерн Opel із 1867 року випускав і велосипеди. Цей створили, звісно, у рекламних цілях. На ньому - п'ять синів засновника концерну Адама Опеля.

Новий транспортний засіб припав до вподоби і жінкам. "Пікнік велосипедисток" - таку назву дав у 1897 році своєму малюнку для газети Allgemeine Illustrierte Zeitung художник Емануель Бахрах-Барі.

Копенгаген у час пік. Це, звісно, не нинішній Пекін, але і час був інший: 1925 рік.

А це вже сьогодення: один із етапів Tour de France, найвідомішої велогонки світу. Спробуй тут прорватися вперед…

Прокат велосипедів у великих містах - у Китаї така ідея спричинила останніми роками справжній бум. Виникли десятки нових фірм, які наводнили велосипедами вулиці китайських міст. Міська інфраструктура, однак, виявилась непідготовленою. Як наслідок, почали виникати й велосипедні цвинтарі - як от, наприклад, це звалище в місті Сямень.

Скориставшись взятим на прокат велосипедом, люди часто залишають їх будь-де. У таких містах, як Пекін або Шанхай, це призвело до того, що деякі й без того переповнені вулиці виявились буквально заблоковані кинутими роверами. Аби очистити вулиці від такого металобрухту, поліція вимушена конфісковувати кинуті велосипеди та відвозити їх на заміське звалище.

Чим тобі не абстрактне мистецтво? Кинуті велосипеди, які належать різним прокатним фірмам, у Шанхаї ретельно посортували за кольорами. Тим часом прокатні велосипеди стали невід'ємною складовою міського життя в Китаї. Містяни активно користуються такою послугою. Мільйони велосипедів заполонили вулиці міст.

Взяти велосипед на прокат у Китаї вкрай просто: достатньо завантажити відповідний додаток на свій мобільний телефон і заплатити якісь копійки, аби розблокувати ровер. Після поїздки за допомогою того самого додатку клієнт знову блокує велосипед. Деякі міста побудували спеціальні велопарковки для прокатних роверів. Але, як правило, велосипеди залишають просто посеред вулиці.

Більшість велопрокатних фірм є стартапами. Вони вимушені були взяти на роботу працівників, завдання яких полягає лише в тому, аби збирати кинуті велосипеді. Але вони не встигають - занадто багато велосипедів. Для міського керівництва - це додатковий головний біль, оскільки врешті-решт розчищати вулиці від кинутих велосипедів вимушене місто.

Попри бум і величезну популярність прокатних велосипедів у великих містах, пропозиція виявилась більшою за попит. Пекін та Шанхай навіть змушені були запровадити обмеження для велосипедів. Але для деяких роверів це вже було запізно. Вони опинились на велосипедних цвинтарях.

Деякі прокатні фірми тим часом через свої прорахунки вимушені знову закриватися. Експерти, однак, не поспішають відправляти на цвинтар саму ідею прокату велосипедів. Їхній прогноз - ця галузь розвиватиметься й надалі, але повільніше і якісніше. Але поки що китайцям доводиться докладати чимало зусиль, аби розібрати різнокольорові бляшані гори.