Наприкінці липня колишній волонтер, а нині морський піхотинець на Донбасі Тарас Чмут написав у Facebook гнівний пост про те, що на виконання бойового завдання бійцям його підрозділу дають лише 4 магазина до автомата, тобто 120 набоїв. "Перед цим я питав і взводного, і ротного про те, що треба, щоб дали більше. Мені сказали - іншого не передбачено законом. Міняй закон і приходь", - розповідає Чмут.

За добу його повідомлення отримало більше тисячі перепостів у Facebook. Через два дні його викликав на розмову комбат і розкритикував за самоправство. Мовляв, не "матросу" вирішувати, що в армії правильно. Проте, вже через день після цього до бази приїхав заступник начальника Генштабу і сказав, що бійцям віднині видаватимуть по 10 магазинів до автомата. Виявилося, пост прочитав начальник Генштабу.

Про всі ці події Чмут знову написав у Facebook і виклав фото 10 магазинів до автомата. Критика і погрози комбата на нього не подіяли. Навпаки він відчуває, що тепер командування більше побоюється його через активність і публічність у соцмережах. "Щоденник у Facebook я веду, щоб популяризувати службу в армії, на флоті, у морській піхоті, а виходить, що більшість часу воюю з безвідповідальністю і пофігізмом офіцерів. Публічність моя найголовніша зброя", - наголошує Тарас Чмут.

Міноборони просить дзвонити

Пости, твіти, блоги військовослужбовців - це новий популярний тренд. Тисячі людей підписуються на щоденні звіти солдатів у Facebook. А ті пишуть про все - про життя в казармах, сварки з командуванням, волонтерську допомогу та бойові досягнення. Лайки, перепости і перегляди цих дописів обраховуються тисячами. Зрозумівши це, українські видання запрошують військовослужбовців вести ексклюзивні блоги на своїх онлайн-платформах. Так, на сторінці сайту "Новое Время" ведуть блог двоє військовослужбовців. Найчастіше популярними дописувачами виявляються солдати, які під час цивільного життя були волонтерами, журналістами чи активістами.

Щоправда, такій публічності військових не дуже раді у Генштабі Збройних сил України. Радикальних рішень щодо заборони користуватись соцмережами, як це зробили в окремих військових частинах Росії, в Генштабі не планують. Проте закликають бійців бути свідомими того, що кожен допис може видати ворогові зайву інформацію про підрозділ та місце його дислокації. Речник Генерального штабу Владислав Селезньов дивується, чому військовослужбовці про проблеми підрозділу пишуть одразу у Facebook, замість того, щоб звертатись на гарячу лінію міністерства.

"У Міноборони створені засоби зворотнього зв’язку, куди, в режимі онлайн, може звертатись кожен військовослужбовець і заявляти свої незгоди, свої проблеми. Ці скарги негайно розглядаються", - повідомив DW Владислав Селезньов.

Про цю "гарячу лінію" морський піхотинець Тарас Чмут знає, та звертатися туди не поспішає. "Це те ж саме, як якби я підійшов до свого керівництва - вам скажуть "не належить" і прикриються якимось папірцем. А коли даєш суспільний розголос - маєш результат", - пояснює Тарас Чмут.

Такої ж думки дотримується і фотограф Віталій Лазебник, який прослужив у Нацгвардії рік у гарячих точках АТО. Весь цей час він не знав телефонів довіри, проте добре пам’ятає, як через його допис у Facebook заступник командира підрозділу не отримав медаль за вихід з Дебальцевого.

"Я написав гнівний пост про те, за що ж йому давати медаль? За те, що хлопців лишив у полоні? Що жодного наказу не віддав під час виходу, і всі виходили хто як міг?" - розповідає Лазебник. Допис дійшов до керівництва. Віталію запропонували угоду - він видаляє пост, а заступник комбата не отримує медаль. Угода спрацювала.

Не зашкодити

Подекуди дописи військовослужбовців оголюють сучасні проблеми армії, і публічні обговорення допомагають їх вирішувати, визнає директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець. Але попереджає, що часто ці дописи використовує інша сторона конфлікту як джерело інформації. "Наприклад, аналіз російських соціальних мереж, де солдати постять фотографії та інформацію, дозволяє часом навіть відстежувати рух тих чи інших російських підрозділів поблизу кордонів України. Думаю, таку роботу роблять і росіяни", - пояснює Сергій Згурець. Одним з можливих доказів цього може бути травнева перестрілка у місті Щастя на Луганщині.

Тоді волонтер Роман Сініцин написав у Facebook, що українських десантників 80-ї бригади відводять з теплоелектростанції міста Щастя, а замість неї туди відсилають небоєздатний підрозділ. Вже наступного дня там розвідку боєм здійснив російський спецназ. Під час бою загинув один український військовослужбовець. Відомі журналісти і волонтери звинуватили Сініцина у розкритті інформації. Щоправда, пізніше вибачились, бо він довів - інформацію про небажану ротацію раніше за нього повідомили самі бійці у соцмережах та під час інтерв´ю журналістам.

Дописи солдатів з’являються саме через відсутність інформації від армійської верхівки, переконаний експерт Інституту євро-атлантичного співробітництва Ігор Козій. "Звикнувши до корупції, бюрократії, закритості системи, силовики не здатні нормально сприймати співпрацю з громадянським суспільством. Вакуум, який не заповнює ні Генштаб, ні прикордонна служба, ні Нацгвардія, заповнюється або українськими рядовими, або супротивником", - розповідає Ігор Козій.

На думку експертів, часто цей вакуум і довіру до постів армійців використовує і противник, щоб викинути на інформаційне поле дезінформацію. Наприклад, про здачу населенних пунктів, про оточення українських вояків, про нестачу продуктів для військових.

Експерти радять проводити спеціальні тренінги і навчання для рядових і командирів щодо того, що можна публікувати і що фотографувати як в частині, так і в зоні АТО. Це має бути обов'язковою програмою бойової підготовки військовослужбовців. "Боєць має розуміти, що навіть без прив'язки до змісту посту, якщо часто постити з одного місця, з одної геолокації, то можна поставити себе під удар ворожої артилерії", - каже Ігор Козій.

Щур в армії - піар?

Дописи, проти яких не виступають у Генштабі - це дописи відомого комедійного телеведучого Майкла Щура (справжнє ім'я Роман Вінтонів - Ред.), якого нещодавно також мобілізували. Ці дописи речник Генштабу Селезньов називає креативними. Майкл одразу почав писати щоденники-гуморески з учбової частини. Ось, як Щур, наприклад, описує розподіл новобранців у військовій частині: "Розмова за одним зі столів: Офіцер, чоловік: Фамілія? Солдат: Б...ський. Офіцер, жінка: У мене на "б" більше немає місця (гортає журнал), можна на "й" писати?"

Щоправда, українці до таких нотаток поставились неоднозначно. Критики назвали призов Щура піар-технологією Міністерства інформаційної політики і Міноборони для покращення іміджу армії. На думку опонентів, Майкл перетворює справжню важку долю солдата на цирк і розвагу.

Сам Майкл Щур у розмові з DW повідомив, що сперечатись або доводити щось опонентам не збирається. "Якщо я прийшов в армію, це ж не означає, що я одразу маю змінитись і бути таким серйозним", - зауважує журналіст. З іншого боку, мобілізація Щура привернула увагу його фанів вже з моменту отримання повістки. Саме через це, як пояснюють у виданні "Новое Время", з відомим ведучим вже мають усну домовленість на ексклюзивні дописи.