«Будівля цікава. Стиль незвичний. Місце зручне - на Рейні й водночас майже в центрі. Яким буде життя у стінах цієї коричневої чотирьохповерхової будівлі?», - я одразу почала аналізувати усі переваги та недоліки, коли вперше побачила свій гуртожиток. Це мій перший досвід проживання у такому студентському помешканні. Але до свого нового «комунального» життя, звичаїв і побуту гуртожитку я пристосувалася досить швидко.

Різні народи - різні звичаї

Можу сказати, мені пощастило мати вихованих та доброзичливих сусідів. І це без перебільшення. Але все ж таки довелось відчути специфіку менталітетів різних національностей. Наприклад, для когось галаслива атмосфера вдома є нормою, а хтось полюбляє спокій, і гучна музика, що лунає з сусідньої кімнати у пізній час, може стати проблемою. Як це і було у моєму випадку.

Спочатку довелось спати з берушами. Згодом мої зауваження таки дійшли до сусіда. Взагалі, я зробила висновок, що спільне життя в гуртожитку навчає взаємоповаги та терпимості. Було ще кілька речей, до яких я не одразу звикла. Занадто довгим здавався мені коридор і відстань від моєї кімнати до спільної кухні. Це, до речі, саме те місце в гуртожитку, де відбувається міжнародний діалог між усіма мешканцями - студентами з різних куточків світу, яких єднає німецька освіта.

Місце зустрічі - кухня

На кухні при зустрічі з іншими сусідами мене часто питали: «Hast du dich schon eingelebt?» Тобто, чи прижилась я. Відчуття підтримки та дружелюбність допомогли мені відчути себе в гуртожитку майже як вдома.

Але повернімось до кухні. Тут потрібно пам’ятати про чергування. Головний обов’язок – за графіком викидати розсортоване сміття. В кухні мене вразив холодильник. Він нагадав мені спочатку якусь камеру схову – відкривши дверцята, я побачила багато залізних замкнених на ключ ящичків. Недаремно, коли я в’їжджала в гуртожиток, отримала цілу в’язку ключів. Усі двері, дверцята, шафи та шухляди в моєму «комунальному будинку» закриваються на ключ. Зручно чи незручно, головне – безпека і спокій за свою приватну власність.

Ще один, можливо найголовніший фактор, що впливає на вибір житла взагалі, туалет та душ. У моєму гуртожитку ці «зручності», як і в більшості інших, розташовані не дуже зручно. Йдеться про спільний туалет і спільний душ. До речі, попри п’ять дівчачих кімнат (з одинадцяти на поверсі) черги ніколи не буває.

Німецька функціональність

Взагалі наш гуртожиток дуже функціонально організовано. Мабуть це певне відображення німецького менталітету. В гуртожитку є всі необхідні для домашнього побуту сервіси, серед яких і пральна машина.

Але найголовнішим куточком для студента є звичайно його кімната. Для мене це те місце, де я після бурхливого дня нарешті відпочиваю. Спочатку моя кімната здалась мені холодною, сумно дивились на мене старі коричневі меблі. Тоді я вирішила трохи зробити експеримент: речі для інтер’єру я купувала в популярному магазині IKEA, в колишніх мешканців гуртожитку, дещо знайшла на Flohmarkt (блошиний ринок), що є надзвичайно популярним серед німців. Нові та не дуже нові речі там купують за зовсім невеликі гроші.

Отже, студентське життя в гуртожитку – це ціла школа життя. Вчишся, як жити самостійно, як жити разом, як поважати одне одного.

Автор: Вероніка Крамар,
студентка першого семестру магістерської програми International Media Studies у Бонні

Редактор: Володимир Медяний