З колишнім "міністром культури ДНР" Юрієм Лекстутесом зустрічаємось біля Донецького обласного драмтеатру у Маріуполі. Лекстутес каже, що хоч і часто буває тут у справах, на вистави поки не ходив - забагато роботи. Зовні у 36-річному чоловікові ніщо не нагадує про сепаратистське минуле. У сірому костюмі, білій сорочці і краватці він схожий радше на місцевого чиновника - або на підприємця середньої руки.

Власне, так воно і є: після "евакуації" з окупованого Донецька два роки тому Юрій Лекстутес побудував успішний бізнес. Займається, зокрема, ремонтом квартир. Каже, що замовлень вдосталь, натомість, хороших майстрів знайти важко: "Хто воювати пішов, хто на заробітки поїхав".

З бізнесу - в сепаратизм

На початку 2014 року з Юрієм Лекстутесом сталася протилежна метаморфоза. Тоді донецький підприємець став активним учасником "російської весни". Розповідає, що на організацію сепаратистського рефередуму в Докучаєвську тоді витратили дві тисячі гривень - бюлетені друкували на принтері: "Частину видали у "виборчій комісії", а якщо комусь не вистачало - йшли і додруковували, - згадує Лекстутес. - Щось десь зіпсували, щось загубили - як до простого паперу ставились". Каже, що сам не голосував: "Мені якось не до цього було".

Читайте також: Відкриття КПВВ на Сході України: перспективи поки туманні

В "ДНР" Юрій Лекстутес став "міністром культури і туризму". Утім, після розподілу "міністерства" йому залишилась лише культура. В деяких джерелах того часу він фігурує з позначкою "в.о.", в деяких - без. Цікавлюсь, що його, бізнесмена-будівельника, пов'язувало з культурою. Лекстутес каже, що до війни "працював з бюджетом" - зокрема, виграв тендер обласного управління культури, тож мав зв'язки. "Крім того, я постійно відвідував театри і музеї - отже знав, про що йдеться", - пояснює він.

Лекстутес каже, що до сепаратистів пристав через пропаганду. "Якщо сім-вісім людей навколо скажуть на біле чорне, ми теж в це повіримо, - розповідає він. - Як це пояснювалось всьому населенню і мені - треба захищати свої домівки". Запевняє, що швидко розчарувався в "ДНР": "Але на той момент мене вже "замазали" у цій справі, та й сам я встряг туди по самісіньке "не хочу" - тож вже доводилось працювати".

Евакуація з окупованого Донецька

Юрій Лекстутес розповідає, що неодноразово ставав на заваді спробам пограбувати музеї Донецька. Щоправда, на початку 2015-го року у "ДНР" його самого звинуватили в тому, що він нібито "віджав" у Донецьких театрів кілька автомобілів. Сам Лекстутес стверджує: так його хотіли позбутись політичні конкуренти.

Читайте також: Німецький журналіст: Краще розмовляти не зі злочинцями, а з їхніми жертвами

Після кількох місяців у СІЗО колишній "міністр" замислився, як виїхати на підконтрольну Києву територію - і вирішив скористатись програмою СБУ "На тебе чекають вдома". Каже, що на організацію пішло два роки - спершу тривали суди по "автомобільній" справі, потім боявся, що схоплять бойовики при спробі виїзду. "Не через те, що я настільки не довіряв співробітникам СБУ, - пояснює він. - Я просто розумів, що стикаюсь з іншими спецслужбами - і з ГРУ, і з місцевим "МГБ".

З "ДНР" Юрій Лекстутес виїжджав окремо від родини - на відміну від дружини і дітей, не через КПВВ: "Жінка з трьома дітьми не так привертала до себе увагу - навіть близькі родичі діячів ("ДНР") часто їздять в Україну або навіть за кордон, - пояснює він. - У мене ж зовсім по-іншому все було. Поки не буду розповідати - думаю, ще багато людей захочуть повернутись сюди".

На підконтрольній Києву території, яку Лекстутес на посаді "міністра" шість років тому називав "окупованою", проти нього відкрили справу за статтею 258-3  Кримінального кодексу "Створення терористичної групи чи терористичної організації". За це можна отримати до 15 років тюрми. Проте суд звільнив колишнього функціонера "ДНР" від покарання. Це можливо, якщо людина добровільно зізнається у терористичній діяльності і сприяє її припиненню.

Скористатись програмою можуть не всі сепаратисти

Так Юрій Лекстутес став одним з близько 400 колишніх сепаратистів, яких було звільнено від кримінальної відповідальності за програмою СБУ "На тебе чекають вдома".  Результат не дуже вражає - адже програма існує майже п'ять років, а до конфлікту на Донбасі причетні десятки тисяч людей. Утім, охочих насправді значно більше, запевняє керівниця пресслужби СБУ в Донецькій та Луганській областях Галина Прищепа. За її даними, що "кандидатів" понад три тисячі, однак поки що їх ретельно перевіряють - чи не вчинили тяжких злочинів.

Читайте також: Сергій Сівохо: Конфлікт на Донбасі - частково внутрішньоукраїнський

За словами Галини Прищепи, крім "терористичної" статті 258-3 програмою "На тебе чекають вдома" можуть скористатись і бойовики, які підпадають під статтю 260 КК - "Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань". Щоправда, далеко не всі з них: "Якщо людина брала участь в боях, вбивала військовослужбовців, здійснювала злочини проти цивільного населення, то вона не може бути звільнена від кримінальної відповідальності за програмою".

Соціальний портрет пересічного "кандидата" виглядає не надто загрозливо. "Здебільшого це звичайні громадяни України, які у 2014 році через безгрошів'я, відсутність роботи, якісь заманливі пропозиції або піддавшись російській пропаганді, ставали до лав незаконних збройних формувань, - пояснює Галина Прищепа. - Чергували на блокпостах або охороняли якісь адміністративні будівлі, працювали водіями чи кухарями".

Натомість третя типова "сепаратистська" стаття - "Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України", за якою проходять організатори "референдуму", повного звільнення від відповідальності не передбачає. Щоправда, каже Галина Прищепа, суди часто дають умовні, а не реальні тюремні строки. Таким чином в'язниці за "референдум" уник і Юрій Лекстутес, отримавши п'ять років з випробувальним терміном.

Між гуманітарною місією і операцією спецслужби

Допомогти колишнім бойовикам повернутись до мирного життя - не єдина мета програми, каже Галина Прищепа. "Ми робимо послугу і собі - зменшуємо чисельність збройних формувань на окупованій території", - пояснює вона. Цікаві колишні сепаратисти і тим, що можуть надати важливу інформацію: "Співпраця зі слідством є також однією з умов програми".

Колишній "міністр культури ДНР" Юрій Лекстутес не приховує: мав що розповісти спецслужбам, які допомогли йому залишити окупований Донбасу. "Є, мабуть, справ 50, де я проходжу як свідок", - розповідає він. Наприкінці минулого року Лекстутес почав вести блог у YouTube - проводить інтерв'ю з колишніми сепаратистами, які так само скористались програмою. Каже, що хоче виправити помилки минулого: "Приємно розуміти правду і дуже хочеться відкрити її іншим людям".

Правозахисники критикують програму за закритість

Щоправда, великого попиту на програму на даний момент немає. Більшість тих, хто нею скористався, зробили це у перші роки її існування, коли конфлікт був "свіжим". Крім того, дискредитувати ініціативу всіма силами намагається окупаційна влада в так званих "ДНР" і "ЛНР". З одного боку, потенційним кандидатам погрожують переслідуваннями за "співпрацю з іноземними спецслужбами", а з іншого переконують, що на підконтрольній Києву території на них нібито чекають репресії.

Читайте також: Чи загальмує коронавірус процес у справі про збитий "Боїнг"?

Такі повідомлення, хоч і поодинокі, трапляються і в поважних джерелах. В останньому звіті ООН про права людини в Україні йдеться про випадок, коли чоловіку нібито пообіцяли, що він може скористатися програмою, але згодом, вже після виїзду на підконтрольну уряду України територію, затримали і намагалися змусити погодитись на обмін полоненими.

DW звернулась до СБУ з проханням прокоментувати інцидент. У відповіді, яка надійшла вже після публікації тексту, пресслужба відомства зазначила, що СБУ приділяє "особливу увагу" недопущенню застосування тортур і приниження гідності людини, а також процитувала керівника відомства Івана Баканова: "В Україні немає жодних "секретних тюрем СБУ", а чутки про системні порушення прав людини цілеспрямовано поширюються з подачі проросійських пропагандистів".

Водночас правозахисники критикують програму за її закритість. "Закритість можна пояснити, зокрема, тим, що імена і історії цих людей не можна розголошувати, бо вони дуже вразливі, - пояснює директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров. – Проте, з іншого боку, це означає повну закритість цього процесу. Бо все-таки це операція спецслужби, для якої, безперечно, одна із цілей - отримати від цих людей потрібну їй інформацію. А як вона це робить - ми ж не знаємо".