Треновані люди не так часто захворюють на рак, як ті, хто ведуть сидячий спосіб життя. Лікарі у США довели цей взаємозв'язок за допомогою масштабних досліджень. Принаймні коли йдеться про рак грудей, кишок чи простати. При цьому байдуже, чи має людина зайву вагу, чи ні. Вирішальним моментом є фітнес, каже Мартін Галле, фахівець з питань спортивної медицини Мюнхенського університету. За його словами, важливо розуміти, що активація м»язів впливає на обмін речовин, запальні реакції та інші фактори, наприклад, гормони росту. Це впливає, щонайменше так вважається, на розвиток ракових захворювань, відзначає фахівець.

Наприклад, рак кишок: той, хто регулярно рухається, знижує свій ризик захворіти мінімум на чверть. Для цього не потрібно докладати титанічних зусиль. Півгодини активної пішої ходи щодня або 45 хвилин їзди на велосипеді цілком досить. Йдеться лише про те, щоб кілька разів на тиждень трошки попітніти. Той, хто, скажімо, щодня півгодини бігає, той знижує ризик захворіти на рак кишок на 40 відсотків. Але навіть онкологічні хворі повинні дотримуватися рухливого способу життя. Хельга Рід саме так і чинить. Два з половиною роки тому в жінки діагностували рак грудей. «Паралельно з хіміотерапією я займалася спортом. Тобто зранку – хіміотерапія, після обіду – спорт».

Чим більше, тим краще

Хельга Рід знайшла для себе правильну комбінацію. Спортивна активність підтримує традиційні форми терапії. Однак Мартін Галле спершу був налаштований скептично. «Спочатку думаєш, пацієнт одержує хіміотерапію, чи буде добре ще додатково його навантажити? Але ми бачимо дедалі частіше, що фізичні тренування дуже допомагають пацієнтам, також коли йдеться тільки про малі навантаження».

У такий спосіб у пацієнта виникає відчуття, що він сам допомагає своєму зціленню, а не лише пасивно приймає хіміотерапію. Спортивна активність робить пацієнтів стійкішими. Переваги можна довести за допомогою медичних показників. «Відновлення кров'яних клітин пришвидшується. Побічні ефекти, наприклад, больові відчуття слизових оболонок або пронос, що часто спостерігається при проведенні хіміотерапії, трапляються рідше або проявляються менше», - каже Галле, додаючи, що це саме ті фактори, які визначають якість життя.

І ліки, і профілактика

Модель «Протиракова терапія та спорт» застосовується  дедалі частіше, а для більшості пацієнтів це вже стало невід'ємною частиною життя. «Я роблю це суто для себе. Я й раніше мала такі наміри. Але тепер є стимул, щоб я це справді робила», - ділиться своїми думками Хельга Рід. Додатковою мотивацією для неї слугують і сподівання, що спорт допоможе запобігти рецидивам хвороби.

Спорт як ліки – це відносно новий напрямок протиракової медицини. Хоча так звані протиракові спортивні групи, які є безкоштовними, існують вже понад двадцять років, цього замало, відзначає Галле.

«Потреба в індивідуальному тренуванні, що відбувається не один раз, а хоча би тричі на тиждень з інструктором», - наголошує медик, додаючи, що потрібні нові концепції, які могли б долучити недорогу у порівнянні з хіміотерапією модель фізичної активності та тренувань до методики лікування.

Автор: Гельмут Нордвіґ / Наталя Неділько
Редактор: Володимир Медяний