За інших обставин суд над Олексієм Пукачем, що починається в четвер, 7-го липня в Києві, міг би мати масштаби історичного. На лаві підсудних - підозрюваний у безпосередньому виконанні убивства журналіста Гонгадзе.

Сьогодні прізвище «Гонгадзе» відоме всій Україні. Його іменем названо вулиці, про нього написано в підручниках новітньої історії. Убивство засновника інтернет-видання «Українська правда» викликало глибоку кризу в українській політиці та «небувалий резонанс» у суспільстві, каже професор Георгій Касьянов, історик з Києво-Могилянської Академії. Але сьогодні увага до процесу над імовірним убивцею Гонгадзе не така велика, як могла би бути. У Києві в ці дні приходить «ще гучніший процес», каже історик, натякаючи на суд над екс-прем’єр-міністром Юлією Тимошенко.

58-річного колишнього генерала міліції Олексія Пукача звинувачують у тому, що 16 вересня 2000 року він разом з трьома підлеглими викрав у центрі Києва журналіста Гонгадзе, а пізніше особисто задушив його в лісі ременем. Трьох його помічників, що допомагали при скоєнні злочину, затримали раніше й засудили до довгих термінів позбавлення волі – 12 і 13 років. Самому Пукачу може загрожувати довічне ув’язнення.

«Гонгадзе-гейт»

Гонгадзе був не першим і не останнім журналістом, який помер насильницькою смертю. Але його убивство сталося на тлі особливо драматичних обставин. Багато українців були шоковані, коли в листопаді 2000 вони почули, що їхній президент Леонід Кучма, можливо, був замовником злочину. На це вказували таємні записи розмов у кабінеті президента, так звані «плівки Мельниченка», які нібито зробив колишній офіцер президентської охорони. На записах чути, як схожий на президента голос лає журналіста та вимагає його покарати. Водночас, прямої вказівки вбити Гонгадзе у записах не зафіксовано.

Події, що отримали назву «касетний скандал» або «Гонгадзе-гейт», призвели до формування руху «Україна без Кучми» з вимогою відставки авторитарного президента. На вулицях Києва проходили багатотисячні демонстрації. Глава держави опинився в міжнародній ізоляції. Західні країні та правозахисні організації, такі як Рада Європи, оголосили розслідування справи Гонгадзе тестом для української демократії. Однак президент відкинув звинувачення та відмовився піти у відставку.

Той факт, що майже через одинадцять років починається суд над імовірним убивцею Гонгадзе, не є чимось звичайним. Українське правосуддя свідомо намагалося затягувати розслідування гучної справи, каже Валентина Теличенко, що представляє в суді інтереси вдови вбитого журналіста – Мирослави Гонгадзе. Вона каже, що розслідування роками супроводжувалося брехнею, знищенням речових доказів, зміною команд слідчих, що також гальмувало слідство.

Колишній міліцейський генерал Пукач був затриманий ще 2003 року, але пізніше звільнений, що дало йому можливість переховуватися. Лише літом 2009 року він був знову затриманий й відтоді перебуває під вартою.

Замовник мертвий?

Незважаючи на гучну справу, оглядачі в Києві не очікують від процесу над Пукачем сенсацій. Сергій Лещенко вважає «великою помилкою» те, що суд відбуватиметься за зачиненими дверима. «Це було найбільш резонансне вбивство за всю історію незалежності України, - каже журналіст інтернет-видання «Українська правда». – У даному випадку інтерес суспільства превалює над інтересом МВС».

Підозрюваний уже визнав свою провину і назвав безпосереднім замовником убивства Юрія Кравченка, колишнього міністра внутрішніх справ України. Але Кравченко давно мертвий. 2005 року його знайшли з двома вогнепальними пораненнями в голову. Українські власті тоді оголосили, що екс-міністр скінчив життя самогубством.

Пукач стверджує, що міністр внутрішніх справ отримав вказівку убити Гонгадзе від президента Кучми. Лещенко вважає, що так воно і могло бути: «Моя особиста версія полягає в тому, що убивство Гонгадзе було скоєно так, як це викладає слідство – здійснено Пукачем за вказівкою Кравченка, який таким чином розтлумачив невдоволення з боку Кучми персоною Гонгадзе». Редактор «Української правди» переконаний: «Якби не слова Кучми, Гонгадзе не був би вбитий».

Залишається питання – чому мав загинути журналіст, який хоч і писав критичні статті про Кучму та його оточення, але чий вплив на громадську думку в Україні був мінімальним? Це зараз «Українська правда» вважається одним із лідерів серед онлайн-видань, а у 2000 році інтернет в Україні перебував у «зародковому стані», каже Лещенко. В Україні досі можна почути версії про причетність закордонних спецслужб до справи Гонгадзе. Однак Лещенко вважає, що це - внутрішня українська історія.

«Справа Кучми – піар-акція»

Мати журналіста Леся Гонгадзе припускає, що з екс-генералом Пукачем «розберуться за вже спланованим сценарієм». «У судових засіданнях немає жодної необхідності, - каже жінка, що живе у Львові. - Усе буде так, як спланували окремі дійові особи».

Брати участь у процесі й щось доводити Леся Гонгадзе не збирається, бо не бачить для себе в цьому сенсу. «Я у цьому переконалася ще під час минулого судового процесу над так званими виконавцями», - каже вона. Мати не хоче судити, винен Пукач чи ні. Вона переконана, що ніхто на її аргументи і покази не звертатиме уваги, «бо їм треба закінчити справу, закрити і більше до цього не повертатися», - пояснює Леся Гонгадзе.

Якщо судові засідання за участю обвинувачуваного Олексія Пукача зробили повністю закритими для громадськості, значить є що приховувати, підсумувала мати вбитого журналіста.

Процес над Пукачем починається на тлі порушеної недавно справи проти екс-президента Кучми за підозрою в перевищенні повноважень. Як заявив у березні 2011 заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін, Кучму звинувачують «у дачі незаконних розпоряджень посадовим особам міністерства внутрішніх справ, що призвели пізніше до убивства журналіста». Кучма відкидає звинувачення – як і десять років тому. «Неможна говорити про розкриття злочину проти журналіста Гонгадзе раніше, ніж буде встановлено роль колишнього президента України Леоніда Кучми», - каже представник вдови Гонгадзе Теличенко. Сама вона сумнівається в тому, що Кучма понесе покарання.

У це не вірить і київський історик Георгій Касьянов. Він вважає, що порушення справи проти Кучми – це «піар-акція, щоб показати, що для нас (української влади – прим. ред..) головне – влада закону». Схоже ставлення і в журналіста Сергія Лещенка, для якого обвинувачення проти Кучми – «спроба показати Заходу, що Віктор Янукович – ефективний президент, який бореться з корупцією». Представник вдови Гонгадзе Валентина Теличенко каже, що справа Кучми – «імітація правосуддя».

Автор: Галина Стадник / Роман Гончаренко
Редактор: Христина Ніколайчук