Справи Майдану розділять між чотирма відомствами - Труба
Марія Думанська
23 листопада 2019 р.
Директор Державного бюро розслідувань Роман Труба розповів, що справи Майдану розподілять між правоохоронними органами. А саме - між Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро та Службою безпеки України.
Реклама
Директор Державного бюро розслідувань України (ДБР) Роман Труба в п'ятницю, 22 листопада, розповів, що розслідування кримінальних справ стосовно Майдану буде розподілене між правоохоронними органами.
За його словами, 114 кримінальних проваджень будуть розподілені між ДБР, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро (НАБУ) та Службою безпеки України. "Щодо справ Майдану. Їх 114. Майже половину цих кримінальних проваджень, це приблизно 50-60, буде розглядати Державне бюро розслідувань. Іншу частину кримінальних проваджень, його левову частку з другої частини отримає НАБУ, частину Національна поліція і невелику частину отримає СБУ", - сказав Труба в ефірі програми "Свобода слова Савіка Шустера".
Труба заперечує, що отримує вказівки щодо розслідувань з Офісу президента України
Крім того, Труба заперечив, що отримує вказівки щодо розслідувань. Він підтвердив, що бере участь у робочих нарадах Офісу президента України разом з керівниками інших правоохоронних органів. Однак, за його твердженнями, він не отримує ніяких вказівок. "Ані на нарадах, ані в телефонних дзвінках я ніколи не отримував жодних вказівок щодо напряму розслідувань або акцентів на будь-якому кримінальному провадженні", - сказав очільник ДБР.
Раніше в Telegram були оприлюднені нібито аудіозаписи розмов, на яких, як стверджується, записані розмови директора ДБР. На аудіозаписах голос нібито Труби зокрема запевняє, ймовірно, керівника Офісу президента Андрія Богдана, що справи, в яких фігурує колишній президент Петро Порошенко, є для ДБР пріоритетними.
Нагадаємо, що напередодні адвокатка родин героїв Небесної сотні Євгенія Закревська оголосила голодування до відновлення слідства у справах Майдану
Від Тяньаньменя до Майдану: головні площі революцій
Тут вирішуються долі правителів, країн і народів. Вони притягують до себе незадоволених, протестувальників, тих, хто хоче бути почутими. Міські площі і в наш час стають місцем битв і радикальних змін.
Фото: picture-alliance/KEYSTONE
"Різанина 4 червня"
Під такою назвою увійшло в історію жорстоке придушення мирних протестів на пекінській площі Тяньаньмень 4 червня 1989 року. Учасники демонстрацій і мітингів (насамперед молодь) вимагали демократичних реформ. У ніч на 4 червня влада КНР наказала армійським підрозділам за участю танків "очистити" площу. Загинуло, за різними даними, від 200 до 1000 чоловік. Сотні стратили пізніше.
Фото: Reuters
Від гільйотини до згоди
Під час Великої французької революції на цій паризькій площі, яка тоді і називалася Площею революції, стояла гільйотина. Тут страчували "ворогів народу": від короля Людовика XVI і Марії-Антуанетти до вождів комуни Дантона і Робесп'єра. Після закриття Якобінського клубу і припинення кривавих страт площу перейменували на Площу Згоди - Пляс де ля Конкорд.
Фото: Gmeinfrei
Бунтівне каре
Повстання декабристів, відверто кажучи, навряд чи можна назвати революцією, навіть невдалою революцією. Але його значення - історичне і символічне – настільки велике, що 14 грудня 1825 року стало однією з найвідоміших дат російської історії. Це повстання увічнило і Сенатську площу, на якій розташовувались бунтівні війська.
Фото: gemeinfrei
Народне повстання
У червні 1953 року відразу в кількох містах НДР почалися страйки робітників і будівельників. Вони висували не лише економічні, але й політичні вимоги, протестуючи проти всевладдя СЄПН. Найбільші демонстрації проходили в Берліні, тоді ще не розділеному муром. Вони переросли в народне повстання. Повстанці величезною колоною пройшли Паризькою площею перед Бранденбурзькими воротами.
Фото: picture-alliance/ dpa/dpaweb
У колективній пам'яті
Налякана народним обуренням, влада НДР звернулася до радянського військового командування. І за допомогою радянських танків повстання вдалося придушити. Кілька десятків людей було застрелено радянськими солдатами і східнонімецькими поліцейськими, сотні були ув'язнені. День 17 червня 1953 назавжди залишився в колективній пам'яті німців. Його досі відзначають у Німеччині.
Фото: picture alliance/AP Photo
Провісник Оксамитової революції
І знову радянські танки - цього разу на Вацлавській площі у Празі. 24 дивізії країн Варшавського договору були введені в ніч з 20 на 21 серпня 1968 року в Чехословаччину, щоб придушити "празьку весну" - період ліберальних реформ у тоді ще соціалістичній ЧССР. На цій же площі через 21 рік пражани святкували перемогу Оксамитової революції. Комуністи були усунуті від влади.
Фото: AP
Перемога "Солідарності"
Площею "Солідарності" називається зараз площа перед гданською верф'ю, яка раніше носила ім'я Леніна. Тут свого часу виникла незалежна профспілка "Солідарність". Влітку і восени 1980 року в Гданську та інших містах Польщі почалася хвиля страйків. У грудні польська влада погодилася задовольнити вимоги страйкуючих, і лідера "Солідарності" Леха Валенсу вшановували як народного героя.
Фото: picture alliance/Effigie/Leemage
Аеропорт "Шереметьєво-3"
Свідченням недієздатності не тільки радянської ППО, але й всієї політичної системи СРСР, одним із стовпів якої була мілітаризація країни, став політ Матіаса Руста. 18-річний німець перелетів з Гельсінкі до Москви на легкому літачку і приземлився 28 травня 1987 на Червоній площі. Політ Руста став одним із символів перебудови і призвів до революційних змін у зовнішній політиці СРСР.
Фото: picture-alliance/dpa
"Арабська весна"
Назва площі Тахрір у Каїрі у перекладі означає "Площа звільнення". У 2011 році тут збиралися до мільйона людей, які домоглися, зрештою, відставки президента Мубарака. Хвиля повстань, революцій, масових протестів охопила арабський світ. У січні 2013 року площа Тахрір знову стала центром протестів - цього разу проти антидемократичної політики Мухаммеда Мурсі.
Фото: REUTERS
Проти прем'єра
На площі Таксим в центрі Стамбула у травні 2013 року йшли справжні бої між поліцією і демонстрантами. Приводом для масових протестів стали плани знесення історичних будівель і вирубки дерев довколишнього парку. Але справжньою причиною протестів, що перекинулися і на інші міста Туреччини, було невдоволення політикою прем'єр-міністра Ердогана, лідера ісламської Партії справедливості.
Фото: Ozan Kose/AFP/Getty Images
Дівчина на Майдані
На Майдані. "Фашистських молодчиків", про яких так наполегливо розповідають більшість російських ЗМІ і навіть офіційні особи, не видно. Тут зовсім інші люди.