На сайті парламенту Німеччини відразу ж кидається в очі напис у правому верхньому куті: "Серце демократії". Звучить, можливо, дещо пафосно, однак саме так депутати Бундестагу бачать свою місію. "Тут б'ється серце демократії. Або не б'ється", - каже голова Бундестагу Норберт Ламмерт. Річ у тім, що ФРН - парламентська демократія. На відміну від президентської республіки, Бундестаг у Німеччині - осердя влади.

Головне завдання спікера та його заступників - керування засіданнями. Він слідкує, аби ті, що виступають, вкладались у відведений їм час. Він допускає або не допускає проміжні питання, якими політичні супротивники намагаються вибити опонентів із сідла. Він контролює дотримання правил під час голосувань. У разі потреби спікер може позбавити депутата слова чи навіть видалити його із залу пленарних засідань.

Порушників парламентських етики просять покинути зал

Бійок та штовханини, як в українському, російському чи японському парламентах, в Німеччині ніхто не пригадає. Однак трапляється, що дебати загострюються, і тоді лунають не зовсім парламентські висловлювання. Наприклад, у лютому 2010 року Бундестаг обговорював продовження участі Бундесверу в міжнародній операції в Афганістані.

Депутати від Лівої партії - вони єдині, хто в принципі відкидає участь німецьких солдатів в операціях за кордоном, - розгорнули плакати. Спікер вилучив із залу всю фракцію: Бундестаг - місце для суперечок та обговорень, однак демонстрації в залі засідань заборонені.

Або ж відомий випадок із партією Зелених. У 1983 році вони вперше подолали п'ятивідсотковий бар'єр і увійшли до складу федерального парламенту. Серед суворих депутатських піджаків та краваток замиготіли рвані джинси, кросівки та волосся до плечей. Зелені принесли до бундестагу і свій вуличний жаргон.

Коли у жовтні 1984 у парламенті обговорювалась афера з пожертвуваннями на користь політичних партій, Зелені таврували ганьбою "продажних депутатів", доки двох парламентарів із фракції Зелених не вилучили із залу. І тоді відомий бунтівник Йошка Фішер - пізніше він був міністром закордонних справ в уряді Ґерхарда Шедера - звернувся до спікера із фразою, що стала легендарною: "Пане голово, вибачте на слові, але ви - гузно".

Спікер завжди має залишатись нейтральним

"Всі ревно слідкують за тим, чи ухвалює спікер рішення на користь своєї партії, чи надає всім фракціям рівні права", - згадує колишня голова Бундестагу Ріта Зюсмут. Спікер традиційно обирається із числа депутатів партії, яка отримала найбільшу кількість місць в парламенті. Однак він зобов'язаний дотримуватись нейтралітету.

Це навіть записано в уставі парламенту і звучить так: "Голова оберігає гідність та права Бундестагу, сприяє його роботі, справедливо та надпартійно керує засіданнями та підтримує порядок в залі".

Друга особа в державі

Офіційно посада спікера Бундестагу - друга у владній ієрархії після президента Німеччини. Від імені парламенту він приймає присягу в президента, канцлера та федеральних міністрів.

У нього декілька заступників. Коли парламентські засідання затягуються, заступники кожні дві години підміняють одне одного.

Голова Бундестагу очолює парламентські делегації під час закордонних візитів та приймає іноземних колег. Він також слідкує за тим, аби виконувались закони про пожертвування на користь партій, а також очолює управлінський апарат Бундестагу, що нараховує 2500 співробітників.

"В Німеччині громадяни прямо або ж через своїх обраних депутатів можуть здійснювати вплив на політичний, суспільний та економічний розвиток країни. Для більшості людей у світі це не більше, ніж мрія", - підкреслює Норберт Ламмерт. Багато гостей зі всього світу прилітають до Берліна, щоб побачити, як працює на практиці парламентська демократія в Німеччині.