Одну з будівель колишньої ставки Адольфа Гітлера "Вовче лігво" ("Wolfsschanze"), руїни якої розташовані на території сучасної Польщі, планується реконструювати ще цього року. Йдеться про барак, де лідер нацистів проводив штабні наради, де планувались каральні операції і де на Гітлера було вчинено замах.

20 липня 1944 року полковник Клаус Шенк фон Штауффенберґ (Claus Schenk Graf von Stauffenberg) заніс в приміщення під час однієї з нарад портфель з вибухівкою і поставив його під стіл, на якому були розкладені карти. Вибух був такої сили, що завалилась стеля, а зал, де відбувалась нарада, перетворився на суцільну руїну. Чотири особи загинули, було багато поранених. Але Гітлер зазнав лише контузію. Як кажуть історики, його захистив важкий дубовий стіл.

Заколот було придушено. З його учасниками нацисти розправились зі страшною жорстокістю. Сотні людей стратили. А полковника Штауффенберга розстріляли у дворі воєнного міністерства в Берліні.

І от тепер - через 75 років після невдалого замаху - планується відбувати приміщення в колишній ставці Гітлера, реконструювати момент самого замаху, встановивши фігури осіб, які тоді були присутні в залі. "Цьогорічний пріоритет - відновлення зали для нарад, в якій Штауффенберґ здійснив невдалий замах на Гітлера",  - розповідає у розмові з DW речник меморіального комплексу "Wolfsschanze" Себастьян Трапік (Sebastian Trapik). Окрім цього, планується й театральний перформанс, що розповідатиме про перебіг тих подій.

Від бараку, де стався вибух, нині залишився тільки фундамент. "Вовче лігво" розташоване в лісі поблизу міста Кентшина у колишній Східній Пруссії, яка після Другої світової війни відійшла до Польщі. До 1946 року це місто носило назву Растенбурґ.

Рішення про Голокост

Реконструкції "Вовчого лігва" - останній із серії заходів, за допомогою яких цей комплекс хочуть перетворити на музей та меморіальний комплекс. Історики давно засуджують те, що руїни колишньої ставки Гітлера схожі швидше на розважальний центр для туристів, ніж на меморіал, покликаний інформувати про страшні рішення, які тут ухвалювались. Директор музею Варшавського повстання Ян Олдаковський якось навіть розкритикував, що приватний інвестор, який орендував цю територію на початку 2000-х років, перетворив колишню ставку Гітлера на "гротескний Діснейленд".

У 2017 році орендатор змінився й розпочав капітальну реконструкцію "Вовчого лігва", яка має нагадувати відвідувачам, що в цих бункерах, зараз розвалених та порослих мохом немов храми майя у джунглях, нацисти вибудовували плани щодо геноциду європейських євреїв, що саме тут у серпні 1944 вони вирішили не брати полонених при придушенні Варшавського повстання - тоді було вбито понад 250 тисяч поляків.

Рефлексії на минуле

До початку реконструкції комплекс надавав небагато історичної інформації відвідувачам - лише декілька інформаційних стендів з планами основних бункерів та табличка, яка розказувала про замах 20 липня 1944 року. Приватні гіди фокусувались передусім на технічній інформації, наприклад, товщині стін, а не на історичному контексті.

Новий інвестор поклав край тому, що Себастьян Трапік називає "ярмарковими розвагами". Це, наприклад, напівзруйнований тир, в якому туристи могли за кілька євроцентів розстрілювати з пневматичних копій кулемету МР-40 пластикові пляшки. Цей тир розташовувався у колишньому бункері генерала Альфреда Йодля (Alfred Jodl), одного з головних нацистських злочинців, якого стратили за вироком Нюрнберзького трибуналу. 

Крім того, тут більше не пропонують пограти у пейнтбол, натомість встановлено нові інформаційні панелі, в одному з приміщень можна подивитись документальне кіно, відкрито виставки про зброю й військове спорядження та про Варшавське повстання. Також запустили мультимедійний мобільний додаток для відвідувачів.

Трапік зазначив, що при розробці нових виставок та інформаційних стендів керівництво провело консультації з істориками та вивчило архівні документи, пов'язані з цим місцем. Речник меморіального комплексу "Wolfsschanze" запевняє, що кількість відвідувачів вже почала зростати. Ремонт пішохідних доріжок та встановлення нового освітлення, заплановані на цей рік, дозволять туристам знайомитись з комплексом і вночі.

Уже зараз туристи можуть провести ніч в одній з непошкоджених будівель. У наступні п'ять років тут планують побудувати готель, ресторан, зал для конференцій та новий центр для відвідувачів.

"Командний центр" нацистів

Після того, як в червні 1941 року, через два дні після початку нападу на Радянський Союз, Гітлер перебрався у "Вовче лігво" ця його ставка перетворилась на фактичний центр "третього рейху". Нацистський диктатор провів тут 850 днів.

Комлекс складався з 50 бункерів та 70 барачних будівель, двох аеродромів, залізничної станції, мав зенітні батареї та налічував близько двох тисяч осіб. Німецькі військові операції на всіх фронтах керувались з "Wolfsschanze". Вісім величезних бункерів призначалися для нацистського керівництва. Гітлер, його секретар Мартін Борманн (Martin Bormann) і Герман Ґерінґ (Herman Göring) мали власні бункери. Для державних гостей, таких як Беніто Муссоліні та лідер французького колабораційного режиму П'єр Лаваль, існував окремий гостьовий бункер.

Дахи будівель регулярно укріплювались для захисту від можливих бомбувань супротивником. Стеля бункера Гітлера була вісім метрів завтовшки.

Проте, із наближенням Червоної Армії в листопаді 1944 року "Вовче лігво" нацисти евакуювали. У січні 1945 німецькі сапери спробували підірвати весь комплекс, але укріплений сталлю бетон був настільки міцним, що багато будівель залишились стояти. Сьогодні наслідки цих спроб вражають - нахилені стіни та шматки кладки, які звисають на іржавих сталевих дротах. Мінні поля навколо "Вовчого лігва" розміновували аж до 1956 року. Загалом знешкодили близько 54 тисяч мін.

Ставка Гітлера "Wolfsschanze" набуває особливого історичного значення і з урахуванням того, що залишилось лише декілька подібних "командних центрів" нацистів. Багато з них, наприклад, гітлерівська резиденція Берґгоф (Berghof) у баварських Альпах та берлінський бункер, в якому Гітлер скоїв самогубство, були зруйновані наприкінці війни.

Історики зазначають, що в ситуації, коли очевидців Другої світової війни стає дедалі менше, такі місця, як "Вовче лігво", можуть - якщо їхня історія буде належним чином презентована - допомогти наступним поколінням більше дізнатись як про страшні злочини нацистів, так і про опір нацистському режиму.