Протягом років французи звикли до президента із насмішливим прізвиськом «Гіпер-Сарко» – Ніколя Саркозі. Його пам’ятатимуть перш за все за шалений стиль. Не дивно, що в ці дні нового французького президента Франсуа Олланда порівнюють із дуже активним попередником Саркозі, і порівняння не видаються втішними.

За результатами дослідження німецької газети Le Figaro, на сотий день президентського терміну Олланда 54 відсотки французів незадоволені його діяльністю. Інші видання називають постать Олланда нерішучою в часи кризи, коли Франція потребує сильного лідера.

Французам було достатньо гіперактивного президента

«Стиль Олланда – справді щось нове для французів», – розповідає DW Домінік Грільмайер, експерт Німецько-французького інституту в місті Людвігсбург. «Але вони вигнали з посади Ніколя Саркозі для того, щоб здобути цей досвід. Я думаю, їм було достатньо активності «гіпер-президента». Вони свідомо обрали того, хто має інший стиль управління», – підсумовує Грільмайер.

Клер Демесмей з Німецького товариства зовнішньої політики має інший погляд на політику Олланда. «Олланд знає, наскільки розділеним є суспільство», –  каже вона. «Він не хоче дратувати французів і прагне братися до справ обережно. З іншого боку, причиною нерішучого підходу Олланда може бути брак мужності, але ніхто не може казати так напевно», – припускає Демесмей.

У всякому разі, Олланд, здається, обрав тихий шлях. У серпні, французьке суспільне життя зазвичай призупиняється. Але Грільмайер говорить, що коли розпочнеться «гаряча осінь», Олландові буде потрібно керувати країною більш впевнено, ніж він це робив дотепер. «Французький народ очікує, що президент має бути на першому плані, формулювати проекти. Він має витримувати тиск», – говорить Домінік Грільмайер.

«Гаряча осінь» Олланда

Важливі структурні реформи заплановані на осінь. Багато експертів погоджуються, що Франція має стати більш конкурентоздатною, треба щось робити із зовнішньоторгівельним дефіцитом. Вони також наголошують, що рівень безробіття, який сягнув десяти відсотків, є занадто високим. «Відповідей президента на ці проблеми поки що ніхто не знає», - говорить політичний експерт Демесмей.

Після ста днів добровільної тиші, Саркозі повертається на публічну сцену в якості спікера французької консервативної опозиції. Він віднайшов тему для атаки на соціаліста Олланда – конфлікт у Сирії. Дорікання тривають, але Олланд надто нерішучий.

Грільмайер говорить, що навіть якщо Олланд не був надто спритним, він також не був і бездієвим. «Він почав працювати над обіцянками своєї передвиборчої кампанії систематично», - каже Грільмайер. Як і обіцяв Олланд, частина французів знову зможе йти на пенсію у 60 років. Французькі війська буде виведено з Афганістану до кінця цього року. Президент та міністри тепер зароблятимуть трохи менше. Це скоріше символічний акт глави держави, який хоче наголосити на соціальній справедливості в період свого правління.

Важливість французько-німецьких відносин

Експерти також пильно спостерігають за тим, як розвиваються стосунки президента Олланда із канцлером Німеччини Анґелою Меркель. Німеччина та Франція є наймогутнішими країнами Європейського Союзу, і в часи економічної кризи порозуміння між ними є особливо важливим. Між іншим, під час цьогорічної президентської кампанії Меркель не лишила сумнівів, що вона надає перевагу Саркозі, а не Олланду.

«Початок співпраці Меркель із Олландом був справді нерівним. Але я дотримуюся думки, що вони зрештою порозуміються. Такі прагматики як Меркель та Олланд точно знайдуть спільні рішення», – підсумовує Грільмайер. Експерти також вважають, що справжній тест для Олланда ще попереду.  Газета Le Monde пише, що після активного президентства Саркозі, країна вітатиме поміркований підхід доти, доки він не буде надто поміркованим.