Мало що викликає в німців таку стривоженість, як екологічний стан рідних надрів. Варто лише з’явитися повідомленням про те, що глибоко під землею мають намір закопати нову партію ядерних відходів, як багато тисяч людей учергове виходять на демонстрацію протесту. Те саме відбувається і зі сланцевим газом. Його в Німеччині ще ніде не видобувають, але його опоненти вже активно діють.

Пристрасті довкола гідророзриву

Щоправда, виступають вони не стільки проти самого сланцевого газу, скільки проти технології його видобутку - фрекінгу або гідророзриву пласту. Щоб вивільнити газ (або нафту) зі сланцевих порід, розташованих нерідко на глибині декілька тисяч метрів під землею, в них під великим тиском закачують суміш води, піску та цілого набору хімречовин. Деякі з них отруйні, й екологи бояться, що цей коктейль може потрапити до ґрунтових вод.

У Сполучених Штатах застосування фрекінгу спричинило бум, який не лише позбавив країну необхідності імпортувати блакитне пальне, але й перетворив США на основного конкурента Росії в переліку провідних виробників газу в світі.

Експерти вважають, що Німеччині запасів сланцевого газу вистачило б на те, щоб протягом 13 років повністю покривати свої потреби у блакитному паливі. Але для цього необхідно вдатися до фрекінгу.

Гідророзрив пласту протягом кількох десятиліть періодично застосовували під час експлуатації німецьких родовищ традиційного газу, однак відтоді, як у Європі спалахнула дискусія про екологічні небезпеки цієї технології, видобувні компанії повністю припинили її використання на території ФРН.

За останні два-три роки в Німеччині з’явилася велика кількість досліджень, які доводили або безумовну небезпечність, або відносну безпечність фрекінгу. І ось тепер до дискусії долучилася консультативна рада з екології при уряді ФРН. 

Меркель дослуховується до скептиків

У висновках ради переважають сумніви та вказується, що Німеччині газ, який видобувається таким складним способом, узагалі не потрібен, адже країна зробила ставку на розвиток вітряної та сонячної енергетики. "Тому ми даємо рекомендацію в нашій країні від фрекінгу відмовитися", - пояснив в інтерв’ю DW голова консультативної ради Мартин Фаульштих.

Можна було б припустити, що канцлерці Анґелі Меркель, яка в минулому займалася наукою, така іноваційна технологія як фрекінг мала б подобатися. Однак її нинішня позиція щодо цього така: "Ми повинні зробити все, щоб уникнути екологічних ризиків".

Новий законопроект, підготовлений правлячою коаліцією з блоку ХДС/ХСС та Вільної демократичної партії Німеччини, передбачає повну заборону фрекінгу у водоохоронних зонах, а в решті регіонів вимагає проведення суворих екологічних експертиз. Тож, шанси отримати дозвіл на застосування цієї технології у ФРН фактично зведені до мінімуму. "Фрекінг у його нинішньому вигляді є для нас неприйнятним", - заявив генсек ХДС Германн Ґрьое.

Широкий фронт опонентів фрекінгу

Однак у ХДС чимало тих, хто навіть такий законопроект вважає занадто м’яким. Вони побоюються, що страх населення перед фрекінгом може призвести до зростання популярності партії Зелених, а тому напередодні парламентських виборів, що відбудуться у вересні, вимагають цілковитої заборони фрекінгу на всій території Німеччини.

Зелені, звісно, вже давно виступають за повну заборону. Цієї ж точки зору дотримуються власті багатьох федеральних земель, якими керують соціал-демократи та Зелені. Ці землі нині мають більшість голосів у Бундесраті, а тому ця палата парламенту законопроект про фрекінг у його нинішньому вигляді явно не затвердить. До того ж, у Баварії, приміром, проти фрекінгу виступили пивовари. Вони переживають за чистоту ґрунтових вод, а це для них - найважливіша "сировина".

Дружнє небажання німецької політичної еліти придивитися до нової технології обурює комісара ЄС з питань енергетики Ґюнтера Еттінґера - одного з провідних представників партії ХДС. В одному з нещодавніх виступів він заявив, що Німеччина поки що є економічно сильною, проте сильнішою вже не стане, оскільки нині зосередилася на помилкових цілях. Серед них він назвав відмову від фрекінгу.

Комісар ЄС з енергетики - далеко не єдиний політик у Євросоюзі, який виступає за видобуток сланцевого газу в Європі. Особливо активно нову технологію підтримують у країнах Східної Європи, які, як Україна або Польща, все ще надто залежать від такого шкідливого для глобального довкілля енергоносія, як вугілля.

Поряд з Україною та Польщею сланцевий газ хотіли б видобувати Угорщина та Румунія, а також - на заході континенту - Іспанія та Великобританія. Румунський прем’єр Віктор Понта навіть виступив із закликом не піддаватися тиску опонентів фрекінгу та "не сходити з правильного шляху, яким уже йдуть США". Чи стане колись на цей шлях Німеччина - поки що під великим питанням.