«Коли я почав малювати на стінах 1982 року, це було щось абсолютно нове. Сам факт зображення будь-якого малюнку на стіні вже ніс у собі «заряд», був чимось забороненим, чимось інакшим. Тепер, аби відрізнятися від інших, ти мусиш вигадати щось зовсім-зовсім незвичайне», - каже французький графіті-майстер Джеф Аерозоль (справжнє ім’я – Джеф Перуа).

Він – представник сучасного покоління стрит-артерів. Тридцять років тому, на початку його кар'єри, європейські міста «прикрашали» порожні стіни. Сьогодні ж побачити на сусідньому будинку графіті, теґ, трафаретний малюнок, мозаїку чи будь-яку іншу вуличну інсталяцію вже не є несподіванкою.

Історія і сучасність

Техніка графіті сягає корінням ще у доісторичні часи. Тоді на настінних малюнках зображували диких тварин і успіхи стародавніх племен у полюванні на них. Графіті Давнього Риму були вже більше схожими на сучасні: на стінах міст зустрічалися освідчення в коханні, політичні гасла чи цитати античних мудреців. Сьогодні ж вважається, що ця техніка найбільше пов’язана із хіп-хопом та іншими музичними напрямами і молодіжними субкультурами.

Проте стрит-арт не вичерпується лише настінними зображеннями. За визначенням, це – будь-який різновид мистецтва, представлений у публічному місці. Тобто стрит-артом може називатися і флеш-моб (одночасне зібрання великої кількості людей в одному місці для певної мети), і вулична пантоміма чи імпровізований театр.

Пересічному європейцю імена відомих стрит-артерів чи графіті-майтрів скажуть небагато. Переважно у всіх на слуху загадковий Бенксі – британський митець, який надає своїм творам сатиричного значення, поєднуючи їх з чорним гумором, політичними та соціальними темами.

За словами його колеги, Джефа Аерозоля, Інтернет дає чудову можливість майстрам з різних міст та країн спілкуватися одне з одним, проте ніхто навіть не візьметься сказати, скільки художників задіяні в цьому глобальному процесі. Всі вони використовують різноманітні техніки і у всіх є свої власні стратегії.

Про мету

Наприклад, сам Аерозоль створює трафаретні малюнки на стінах у чорно-білих тонах. «Я зображую звичайних людей і відомих людей. Відомі люди у моїх картинах – це, перш за все, просто люди. Навіть якщо це Джиммі Гендрікс, Енді Воргол, Джим Моррісон чи Боб Ділан. Зазвичай, я малюю їх у повний зріст. Я використовую чорні й білі кольори, тому що хочу, аби вони були неначе тінями: людей, які йдуть вулицями, моїх спогадів, мрій чи фантазій».

Аби бути цікавими публіці, художники використовують різноманітні засоби. Наприклад, француз Інвейдер черпає натхнення з відео-гри «Space Invaders» і створює невеличкі мозаїки у містах по всьому світі. А американець Майкл Кірбі відомий також і в Європі завдяки своїй унікальній 3D-техніці, яку наслідує багато інших митців.

Творити на вулицях великих міст означає залучити до свого мистецтва дуже багато людей. Але варто не забувати і про те, що мистецтво вулиць не вічне. Вже завтра новостворений шедевр може змінити наступний. Джеф Аерозоль не вбачає у цьому великої проблеми: «Якщо ти хочеш демонструвати свої роботи на стінах, а не в галереях чи музеях, ти не повинен нікого про це запитувати. І якщо хтось інший вирішить займатися тим самим і створити свою картину на місці твоєї, ти не зможеш нічого вдіяти. Це природно, хоча іноді трохи розчаровує».

Нести у маси

Не відстають від сучасних тенденцій і студентські конференції. Міжнародний студентський фестиваль у Трондхеймі (Норвегія) обрав стрит-арт темою одного зі своїх ворк-шопів. Взимку цього року на фестивалі обговорювали глобальне здоров’я. Одна із лідерів ворк-шопу, Крістін Тормодсен, розповіла Deutsche Welle, що у ньому взяли участь 30 студентів з усього світу, в тому числі й з України.

«Ми обрали стрит-арт, тому що це – новий різновид мистецтва. Це також цікавий спосіб «вийти на вулиці» і донести до людей нашу мету. Фіналом роботи ворк-шопу було представлення шести графічних зображень на вулицях Трондхейма. Мешканцям міста сподобалася ця ідея», – каже Крістін Тормодсен. За її словам, дехто з мешканців навіть хотів би, щоб інсталяції залишалися там довше.

Автор: Ярослава Кобинець
Редактор: Леся Юрченко