Тема студентської моди – чи то в Німеччині, чи в будь-якій іншій європейській країні – є набагато глибшою, ніж може здатись на перший погляд. Тисячі дизайнерів та маркетологів змагаються за те, аби мільйони студентів мали вибір, що одягнути на лекцію. Якщо ж просто прогулятись університетами, важко не помітити, що сучасні мешканці студентських містечок зовні все більше прагнуть до однорідності.

В'єтнамки та "мильниці"

Українка Наталя, студентка факультету публіцистики університету у Майнці, опинившись у своїй новій альма-матер, зазнала культурного шоку від манери одягатись німецьких студентів – особливо влітку. "Якщо зайти до університету, складається враження, що перебуваєш на пляжі чи в турпоїздці, - каже вона. - Не вистачає хіба лежаків та коктейлів із соломинками. Народ ходить у в'єтнамках, "мильницях", майках, топах - різнокольоровий, різношерстий, але все ж по-літньому однаковий натовп ".

Ось це "строкате одноманіття", яке підмітила Наталя, і є сьогодні відмінною рисою більшості німецьких кампусів. На території університету важко зустріти людину, яка виділяється на загальному тлі, однак двох людей в абсолютно ідентичних футболках теж не побачиш. Різноманітність – так, однак у межах, які ставить ринок, - це гасло стало сьогодні панівним стилем, а істинна індивідуальність – справжньою рідкістю.

Критичне споживання

Причину цьому вбачають у поступовому зникненні із університетського життя субкультур. "Я народилась на початку 70-х і тому спостерігала прихід і відхід багатьох дивних модних течій, - зауважила якось в інтерв'ю німецькому молодіжному виданню Unicum письменниця та телеведуча Алекса Хеннінг фон Ланґе. – Раніше в місті було повно молоді, що одягалась відповідно до своєї ідеології – хіпі, рокери, панки, зелені". Пізніше на моду субкультур звернули увагу дизайнери – і перетворили її в комерційний продукт.

Виходить, що, якщо сьогодні в університеті з'явиться популярна субкультура, члени якої почнуть відривати собі правий рукав піджака, то вже через кілька місяців який-небудь Tommy Hilfiger випускатиме модні безрукавні піджаки. При цьому заробить на них добрі гроші.

Студентська мода сьогодні, як ніколи, перебуває в руках маркетологів та міжнародних концернів. Все це призвело до появи так званого критичного споживання, не позбавленого іронії: "Так, ми носимо ці марки, а що нам лишається? – вважають студенти. – Але нам не подобається, коли виробники намагаються нами маніпулювати".

Модний сезон

Наслідки такої "інфляції моди" – студенти носять те, що їм зручно. Найзручніший одяг спекотного літа – це в'єтнамки, шорти і футболки. Зимою ж не соромно надягнути на себе все підряд, аби було тепло – і студенти дотримуються цього правила.

"Тенденція слідкувати за модою проявляється, напевно, лише у міжсезоння. До прикладу, навесні, коли студенти вже скинули свої величезні безформні куртки, але ще не встигли остаточно роздягнутись до майок і шортів, які роблять аудиторії схожими на пляж", - ділиться своїми спостереженнями Наталя.

Про тих, хто "в темі"

Таким чином, чи не єдиною можливістю виділитись залишається демонстрування свого достатку та соціального статусу. Особливо цим грішать представники "елітних" факультетів – юристи та економісти. "Статус зобов'язує, - прокоментувала студентка юридичного факультету Боннського університету Юлія. – Багато хто вчиться на юрфаці, аби продовжити справу батька – вони виростають під впливом певного стилю і зберігають його на все життя". Одяг, який носять юристи, по кишені не всім. Уподібнюватись не має сенсу – ті, хто "в темі", бачать ці спроби здалеку.

Класичний студент-юрист виглядає так: елегантне шкіряне взуття класичного крою, світлі штани із льону, бавовни чи вельвету (в жодному разі не джинси), до цього – футболка-поло із стійким комірцем, на плечах недбало зав'язаний светр. Дівчата, на відміну від однокурсників-хлопців, із задоволенням носять джинси або джинсові спідниці. Зверху – сорочка або светр, ще вище – строга зачіска, косичка або кінський хвіст і неодмінно перли у вухах.

До способів самовираження німецької "золотої молоді" можна ставитись по-різному, однак в дечому всі одностайні: дискримінації за одягом та диктатури лейблів у німецьких вишах немає. Якщо "знеособлення" моди і справило позитивний вплив, то він полягає в тому, що в університетах припинили зустрічати за одягом. Натомість проводжають тут, як і раніше, за розумом.