У багатьох в'язницях для молоді в Німеччині панує право сильнішого, слабші ж практично не отримують допомоги. Серед ув'язнених побутують неофіційні правила, котрі забороняють їм звертатися зі своїми проблемами до працівників в'язниці, розповідає у розмові з DW правознавець із Кельнського університету Франк Нойбахер. "Чоловіком у підлітковій в'язниці вважається лише той, хто є чоловіком настільки, аби самому собі допомогти", - говорить науковець.

З 2010 до 2013 року Франк Нойбахер брав участь у дослідницькому проекті, який вивчав поширення насильства у німецьких в'язницях для молоді. Результати цього дослідження тривожні. Серед близько 900 опитаних майже кожен другий визнав, що завдавав тілесного ушкодження у тій чи іншій формі іншому ув'язненому. Як зауважує науковець, такі цифри не викликають здивування, адже ув'язнені підлітки переважно мають досвід насильства.

Насильство у в'язницях закритого типу

За результатами даного дослідження, 70 відсотків опитаних здійснювали психологічне насильство над іншими ув'язненими. Прикметно й те, що 70 відсотків респондентів як чинили психологічне насильство, так і були його жертвами, підкреслює Нойбахер. На думку науковця, цей факт чи не найяскравіше ілюструє те, наскільки буденними є насильство та психологічний тиск у німецьких закладах позбавлення волі для неповнолітніх. Він переконаний, що у таких умовах неможливо досягти ресоціалізації ув'язнених, котру повинні забезпечувати виправні заклади.

Виправні заклади закритого типу певною мірою є "в'язницями старого стилю" - у них неповнолітні відбувають покарання в ізоляції і кожен їхній контакт із зовнішнім світом відбувається під спостереженням. Тоді як у так званих відкритих виправних закладах ув'язнені можуть, для прикладу, виходити з-за ґрат, аби сходити на роботу, після чого мають повернутися до пенітенціарного закладу.

Німецька ювенальна юстиція передбачає для неповнолітніх злочинців можливість відбувати покарання у закладах інтенсивної педагогіки, у котрих свобода пересування обмежується не настільки сильно, як у в'язниці. Франк Нойбахер вважає подібні заклади набагато більш доцільними. "У в'язницях панує субкультура насильства", - переконаний правознавець. Чим більше охорони, контролю і тиску існує у виправному закладі закритого типу, чим менше свободи пересування мають ув'язнені, тим сильнішою, на думку науковця, є й субкультура насильства.

Педагогічні проекти мають превентивну дію

У центрі допомоги молоді "Рафаельсгаус" в місті Дормаген поблизу Кельна діє проект, у якому реалізується альтернативна модель відкритого виправного закладу для неповнолітніх злочинців. Починаючи від серпня 2012 року, обрані молоді злочинці відбувають тут останні 12 місяців свого покарання - зараз їх у центрі живе п'ятеро. Практично одразу після відкриття цей заклад потрапив на перші шпальти газет, тому що з нього втекли троє ув'язнених. "Вони сумували за домом, проте через три тижні здалися поліції", - розповів DW директор закладу Ганс Шольтен, додавши, що через це утікачам довелося повернутися до в'язниці.

Неповнолітні злочинці знову і знову тікають із подібних соціально-педагогічних закладів. Проте є й величезна перевага такої моделі ув'язнення: рівень насильства серед молоді тут набагато нижчий. Сутички трапляються лише через порушення правил гри на футбольному полі, запевняє Шольтен. Окрім того, після відбування покарання "випускники" цих закладів набагато рідше знову вчиняють злочини, адже вони мають більше можливостей для соціального життя.

Суперечливі прагнення соціуму

Штеффен Кніпперц проводить тренінги проти насильства у багатьох німецьких виправних закладах для молоді у межах діяльності об'єднання Мережа запобігання насильству (Violence Prevention Network). "В середньому ми з іншими тренінговими організаціями знижуємо процент повторного потрапляння до в'язниці на 70 відсотків", - пояснює він. Проект, реалізація котрого коштувала близько мільйона євро на рік, у 2014 році продовжено вже не буде.

Зараз Штеффен Кніпперц планує створити заклад інтенсивної педагогіки для запобігання ув'язнення молоді у місті Штадтольдендорф у федеральній землі Нижня Саксонія. Проте проект наштовхнувся на страхи жителів, які не хочуть жити по сусідству з молодими злочинцями, розповідає тренер. За спостереженням Франка Нойбахера, з одного боку, суспільство прагне запобігти повторному вчиненню злочину. Але з іншого, багато-хто почувається безпечніше саме тоді, коли за злочинцями здійснюється суворий нагляд, констатує дослідник.