Доросли до звання Світової спадщини ЮНЕСКО відомі будівлі в стилі Баугауз в Дессау та колишній комплекс будівель Федеральної школи німецьких профспілок у Бернау, зведений за другого керівника групи Баугауз Ганнеса Маєра. Раніше ж до списку ЮНЕСКО входили лише архітектурні ансамблі та пам'ятки, збудовані за першого керівника мистецької школи Вальтера Ґропіуса.

Колишня будівля Федеральної школи німецьких профспілок у Бернау була завершена у 1930 році за керівництва Маєра. Її досі вважають взірцем архітектурної споруди, яка гармонійно вписана у природний ландшафт довкола.

Археологічні дослідження виявили у Швабському Альбі перші сліди мистецтва та музики в історії людства. За це печери й отримали позицію у списку ЮНЕСКО та стали 42-м місцем Світової спадщини у Німеччині.

Уперше до переліку ЮНЕСКО увійшли представники Еритреї та Анголи. Старе місто з останньої, Мбанза-Конго, назване прикладом перебудови після прибуття португальців у 17-му сторіччі. Столиця ж Еритреї Асмера, показана на фото, виділена за модерну архітектуру початку 20-го століття.

Фортифікаційні споруди у 15-17 сторіччях захищали численні поселення Венеційської Республіки. Серед них, зокрема, італійське укріплення Пальманова з типовим планом побудови (на світлині). Такі бастіони збереглися не лише в сучасній Італії, але й у Хорватії та Чорногорії.

Острів Окіносіма між 4-м та 9-м століттям слугував дороговказом на морському шляху між Японією та Кореєю. Родзинка острову - святилище на Окіносіми. Його збудували задля поклоніння богині морських туманів. На священному острові уже сотні років діють обмеження для відвідувачів.

Звання Світової спадщини китайський острів Кулангсу заслужив завдяки своєму міжнародному характерові: численні колоніальні адміністрації не могли не залишити свій відбиток на місті-мільйоннику Сяминь на південному сході Китаю.

Священне місце Тапутапуатеа розташоване на атолі Раятеа Французької Полінезії, великого острівного регіону на півдні Тихого океану. Ці території людство заселило пізніше всього. Тут людські жертви приносили богові війни Оро.

Область Куято розкинулася між вічними льодами Гренландії, де попри субарктичний клімат люди століттями займалися сільським господарством. Мешканці Півночі, ескімоси, а також поселенці з Норвегії та Данії, залишили свої сліди на цих землях.

Один з найменш населених регіонів Китаю - найбільш високогірне у світі плато Кукушилі (Хох-Шил), розташоване на висоті 4800 метрів. Від 1995 року під охороною перебувають його нечисленні рослини та тварини, як-от тибетська антилопа. Окрім тибетського ландшафту до списку ЮНЕСКО увішли степи Даурії на кордоні східної Монголії і російського Сибіру, а також парк Лос-Алерсес в аргентинських Андах.

Метрополія-мільйонник Ахмедабад - столиця індійського штату Гуджарат. Його історичний центр, старе місто, розташований за міським муром. 28 будівель там віднині під захистом ЮНЕСКО. До Світової спадщини увійшли також місто Єзд в Ірані та Хеврон у Палестині.

Народність ч'хомані мешкає на півночі ПАР, у прикордонній області біля Намібії та Ботсвани. У національному парку Калахарі-Гемсбок залишилися сліди людських поселень, які датуються ще кам'яним віком.