Депутат Бундестагу від опозиційної Лівої партії - правонаступниці східнонімецьких комуністів - Вольфґанґ Ґерке пропонує називати людей, які захопили владу в Донецьку, не "сепаратистами", як це закріпилось у німецьких ЗМІ, і не "терористами", як кажуть у Києві, а "повстанцями", тобто повторюючи риторику наближених до Кремля російських ЗМІ. Такого висновку Ґерке, як він каже, дійшов після "відвертої розмови" з "прем’єр-міністром" самопроголошеної "Донецької народної республіки" ("ДНР") Олександром Захарченком. На своїй сторінці в інтернеті німецький депутат називає Захарченка "місцевим авторитетом". Також Ґерке зазначає, що навіть потрапив під обстріл, перебуваючи на Донбасі. В інтерв’ю DW, щоправда, з'ясувалось, що це сталося не під час доставки гуманітарного вантажу, що було заявленою метою поїздки Ґерке, а під час подорожі у кортежі Захарченка в район донецького аеропорту.

Пропагандистський фасад від Захарченка

Для того, аби переконати німецьких депутатів в тому, що він не найманець, а людина цілком місцева, Захарченко вирішив показати будинок, в якому пройшло його дитинство, розповідає представник німецький "лівих". Його політична сила від початку українського конфлікту вже неодноразово демонструвала лояльність до політики Кремля під час дискусії навколо тих чи інших подій в Україні.

Ще одне переконання, яке депутат від "лівих" привіз із окупованого Донецька, - це, як він каже, прагнення "повстанцями" миру. Як доказ він наводить пропозицію Захарченка оточеним у районі Дебальцевого українським військовим скласти зброю та здатися сепаратистам. І це - попри те, що сепаратисти, згідно з заявами уряду ФРН та Євросоюзу, порушили мінські домовленості, які були досягнуті за сприяння канцлерки Німеччини Анґели Меркель.

Депутати Бундестагу від інших партій в інтерв’ю DW підкреслюють, що кожен депутат сам відповідає за свої вчинки. Але подорож Вольфґанґа Ґерке та його колеги по фракції, німецького депутата українського походження Андрея Гунко вони вважають щонайменше проявом політичної наївності.

Порятунок життів чи прихована підтримка сепаратистів?

Та чи справді вчинок досвідчених депутатів можна назвати наївним? На роздуми з цього приводу наштовхує вже сама історія організації подорожі, яку розповідають депутати. Вольфґанґ Ґерке наголошує, що головною її метою була доставка гуманітарного вантажу - знеболювальних медикаментів, бинтів, засобів дезінфекції. Всього, як вказує на своїй сторінці в інтернеті депутат, 28 тонн. Щоправда, сепаратистська "Донецька агенція новин" нарахувала всього трохи більше 6 тонн вантажу.

В першу чергу, допомога призначалася дітям, каже Ґерке. Кошти - більше 70 тисяч євро - за його словами, складають пожертви. "Ми не підтримуємо повстанців, ми не підтримуємо самопроголошений чи обраний уряд, ми допомагаємо пацієнтам у трьох лікарнях, ми рятуємо людські життя", - виправдовується Вольфґанґ Ґерке в інтерв’ю DW.

Спілкування з "місцевим авторитетом" чи "лідером повстанців", як Ґерке називає Олександра Захарченка, німецькі депутати, мовляв, не жадали, але й не уникали. "Навіть якщо ми вважаємо його ворогом чи супротивником чи ким завгодно, з ним треба розмовляти. Тому що в цей регіон "народної республіки" нічого не можна ввезти чи вивезти без домовленості з повстанцями", - каже Вольфґанґ Ґерке.

Сумнівні організатори

Та судячи з маршруту прямування німецьких народних обранців, не лише завезти вантаж, але й доїхати до Донецька визначеним чинним українським законодавством шляхом депутати, схоже, й не намагалися. Прямували німецькі народні обранці через Москву та Ростов-на-Дону, тобто український кордон вони перетнули на неконтрольованій Києвом ділянці. А найактивнішу допомогу в закупівлі медикаментів (в тому ж Ростові) й організації транспорту - 4 вантажівок з водіями - німецьким "лівим" надав депутат Держдуми РФ від Ростовської області, комуніст Володимир Бессонов. Він також супроводжував депутатів у їхній подорожі Донбасом. Крім того, на сайті КПРФ навіть вказано, що гуманітарна допомога була спільною.

Уся акція на Донбасі пройшла на наступний день після укладення мінських домовленостей. Чи не вважає Вольфґанґ Ґерке цинічною позицію сепаратистів, які, з одного боку, кажуть про мир, а з іншого - пропонують українським військам здатися, атакуючи Дебальцеве й порушуючи тим самим підписані ними ж угоди? На це запитання DW Ґерке відповідає: "Ви помиляєтесь. Дебальцеве розташоване всередині території, яку контролює, де править "народна республіка". Їм (українським військовим - Ред.) запропонували скласти зброю та залишити цей район", - каже німецький депутат, посилаючись на дані сепаратистів. Мовляв, у "котлі" не лише українські війська, а ще й чимало іноземних бійців та бійців добровольчих батальйонів, які не належать до регулярної армії та надзвичайно фанатичні, каже Ґерке: "Я не хочу кривавої бійні".

Наївність чи політичний жест?

Вольфґанґ Ґерке - не рядовий депутат. Він - заступник фракції "Лівих" у Бундестазі та член комітету з питань зовнішньої політики. Як інші члени комітету поставилися до акції Вольфґанґа Ґерке та Андрея Гунко? Християнський демократ Аксель Фішер дуже стриманий у своїх судженнях. "По-перше, кожен політик мусить знати, що він робить, та враховувати, яке враження це справить. Везти хворим ліки - якщо це були ліки - це, в принципі, добре. Але кожен, хто туди їде, має спитати себе, з якою політичною метою буде використана ця подорож", - каже він. "Я нікому не збираюсь докоряти чи щось диктувати, але наша мета - домогтися миру та дотримання людських прав. А чи відповідала їхня подорож, їхня зустріч з ватажком сепаратистів цим цілям, я сумніваюсь", - зауважує політик.

Соціал-демократ Торстен Фрай, чия фракція разом із ХДС/ХСС входить до правлячої коаліції, наголошує, що гуманітарну допомогу можна лише вітати. "Але до подорожі депутатів Ґерке і Гунко я ставлюся різко негативно. Сам маршрут подорожі, те, що вони зустрічались з лідером сепаратистів Захарченко, - все це свідчить про те, що головною метою була не гуманітарна допомога населенню на сході України, а політичний жест, прагнення підірвати зусилля федерального уряду", - каже він. За словами Фрая, населенню на Донбасі справді можна допомогти, "якщо змусити замовкнути зброю". "Мене дивує, з якою наївністю пан Ґерке та пан Гунко подалися у цю подорож. Або ж, у чому я більше впевнений, справа зовсім не в наївності, а в політиці, в прагненні надати видимість легітимності лідерам сепаратистів", - підсумовує депутат.