Рішення відкласти проголошення незалежності Каталонії викликало змішані почуття у Барселоні. Одні бояться відділення від Іспанії, інші ж кажуть: вороття немає. Репортаж DW.
Каталонці на більварі Люїса Кумпаньша очікують проголошення незалежностіФото: DW/A. Gumbau
Реклама
Лаура Грау, 19-річна студентка-економістка, поспішає з університету на бульвар Люїса Кумпаньша (Passeig de Lluís Companys), який тягнеться в Барселоні від Тріумфальної арки до найбільшого парку міста - парку Цитаделі (Parc de la Ciutadella). Приблизно у шестистах метрах звідси засідає регіональний парламент, де лідер Каталонії Карлес Пучдемон, як очікувалося, за кілька хвилин має проголосити незалежність.
На плечах Лаури - "естелада", неофіційний прапор каталонського руху за незалежність. Студентка приєднується до багатотисячного натовпу прихильників незалежності, які заполонили бульвар. Організації, що виступають за відділення регіону від Іспанії, закликали людей прийти та стежити за промовою Пучдемона на трьох великих екранах, встановлених на бульварі.
Бульвар Люїса Кумпаньша названо на честь політичного діяча Каталонії, який у 1934 році проголосив створення каталонської держави. Після Громадянської війни в Іспанії він змушений був втекти до Франції, де його заарештували в 1940 році. Кумпаньша екстрадували до Іспанії, де у в'язниці за режиму Франко його піддавали тортурам. Кумпаньша стратили того ж року. Його ім'я кілька днів тому знову набуло сильного символічного значення, коли один з чільних представників правлячої іспанської Народної партії Пабло Касадо заявив, що "Пучдемон може закінчити як Кумпаньш", якщо просуватиме незалежність. "Це - люди, від яких ми (прибічники незалежності Каталонії. - Ред.) хочемо утекти», - каже Лаура.
Довгоочікувана мить
Безпосередньо перед виступом Пучдемона атмосфера на бульварі Люїса Кумпаньша сповнена хвилювання та надії. "Я чекала на цю мить усе своє життя", - каже старша жінка у натовпі.
Люди збиралися поблизу Тріумфальної арки в надії почути проголошення незалежностіФото: DW/A. Gumbau
Тут зібралися люди різного віку, багато з них розмовляють каталонською. Однак серед присутніх чимало й іспаномовних, а також іноземців, які приєдналися із допитливості. "Не кожного дня побачиш, як народжується нова держава", - каже Жоао, молодий політолог із Португалії.
У руках багатьох прибічників незалежності Каталонії - червоні троянди. У той час як промову лідера Каталонії відкладають на одну годину, люди на бульварі розважаються, вигукуючи гасла за незалежність регіону та гадаючи, що скаже Пучдемон. Більшість із них сподівається на так зване "DUI", з каталонської - одностороннє проголошення незалежності. Гучні гасла час від часу змінюються невдоволеними вигуками та свистом, коли на екранах з'являються лідери опозиційних груп.
Змішані почуття після промови Пучдемона
Однак щойно розпочалося засідання каталонського парламенту - запановує тиша. На очах багатьох прибічників незалежності навіть виступають сльози - вони сподіваються на "довгоочікуване" самовизначення. Однак натомість Пучдемон заявляє, що відкладає проголошення незалежності на "кілька тижнів" для переговорів із іспанським урядом. Для натовпу на бульварі Люїса Кумпаньша це - удар.
Раптом у повітрі замість надії відчувається розгубленість. Дехто аплодує словам Пучдемона - інші освистують. Багато людей, які провели у дорозі понад годину, щоб дістатися Барселони з інших міст регіону, кажуть у розмові з DW про згаяний час.
Розгубленість та розчарування запанували після слів Пучдемона про намір "відкласти" проголошення незалежностіФото: DW/A. Gumbau
Деякі прибічники незалежності - переважно представники лівих організацій, що виступають за відокремлення, - починають називати Пучдемона "зрадником" та вимагати його відставки. Щойно лідер Каталонії завершив свою промову, люди починають розходитися - розчаровані та з понурими обличчями.
Час "відновлювати мости"
Майже всі люди, які зібралися на бульварі Люїса Кумпаньша, переконані - заклик до переговорів з іспанським урядом нічого не дасть. "Назад дороги немає, - каже студент-фізик Андреу. - Ми не хочемо більше нічого чути від іспанського уряду. Ми не можемо вести з ним переговори".
Із розгубленістю прибічників незалежності контрастує полегшення, яке відчули противники відокремлення. "Я очікувала гіршого, - каже Марія Хосе, 45-річна вчителька. - Я тепер лише сподіваюся, що запанує спокій. Що каталонський та іспанський уряди розпочнуть переговори, як відновлювати мости, які вони зруйнували".
"Мої батьки - з півдня Іспанії, мігранти з часів Громадянської війни, як і багато людей в Каталонії, - продовжує Марія Хосе. - А тому я почуваюся і каталонкою, і іспанкою. І так почуваються дуже багато людей тут. Відокремлення від Іспанії - абсолютно нерозважлива ідея, я не впевнена, що каталонський уряд знає, що робить".
Жерар, молодий фармацевт із Барселони, описує, наскільки наляканий він був наслідками одностороннього проголошення незалежності. "Я дуже занепокоєний економічними наслідками та потенційним відходом компанійз Каталонії. Непевність, розколотість та мова ненависті заполонили Каталонію останніми місяцями, - каже він у розмові з DW. - Я сподіваюся, обидві сторони незабаром порозуміються".
Історія руху за незалежність Каталонії
Прагнення багатьох каталонців отримати незалежність має глибоке історичне коріння. Цей регіон пережив за свою історію багато періодів посилення автономії, на зміну яким приходили обмеження свобод та репресії.
Фото: Reuters/A.Gea
Багата стародавня історія
Каталонію досить рано стали заселяти фінікійці, етруски, а згодом і греки. Перші грецькі колонії - це насамперед Росас та Ампуріас (на фото). Грецька назва останнього - Емпоріон. За ними прийшли римляни, що розбудували поселення та інфраструктуру. Каталонія залишалася в складі Римської імперії до завоювання цього регіону вестготами у 507-му році нашої ери.
Фото: Caos30
Графства та королівство
711 року Каталонію завоювали араби. Їхнє просування вглиб Європи зупинили франки у битві при Турі, відомій як битва при Пуатьє, в 732 році. Вже 759 року північні райони Каталонії знову стали християнськими. 1137 року каталонські графства утворили Арагонське королівство. У ХІІІ та в першій половині ХІV століття воно тримало під контролем Західне Середземномор'я та захопило Майорку й Валенсію.
Фото: picture-alliance/Prisma Archiv
Автономія аж до Війни за іспанську спадщину
Ще в ХІІІ столітті з'явилися інституції каталонського самоврядування - так званий Женералітат Каталонії. Навіть після об'єднання Арагонського королівства з Королівством Кастилія 1476 року Арагон міг втримати свої автономні інституції аж до Війни за іспанську спадщину, що тривала з 1701 по 1714 рік. Винятком був тільки час, на який припало Сегадорське повстання 1640-1659 року.
Фото: picture-alliance/Prisma Archivo
Роковини поразки
Після захоплення Барселони 11 вересня 1714 року королем Філіпом V, який походив з династії Бурбонів, було розпущено всі каталонські інституції та покладено край самоврядуванню регіону. Щороку 11 вересня каталонці згадують втрату своїх прав на автономію. На фото - хода 11 вересня 2015 року в Барселоні.
Фото: Getty Images/AFP/L. Gene
Ідеї федерації під час першої іспанської республіки
Після того як 10 лютого 1873 року король Амадей І відмовився від престолу, було проголошено першу іспанську республіку, котра не проіснувала й року. Прихильники республіки розкололися на тих, хто виступав за централізовану республіку та прибічників федеративного устрою. Серед тих, хто обстоював ідею федерації був і Франсиско Пі-і-Маргаль. Він був також одним з п'яти президентів республіки.
Фото: picture-alliance/Prisma Archivo
Невдала спроба у ХІХ столітті
Спроба Каталонії створити власне державне утворення в межах іспанської республіки ще більше посилила суперечки між республіканцями. 1874 року влада знову повертається до монархів з династії Бурбонів. Тоді на престол сів король Альфонс ХІІ.
Фото: picture-alliance/Quagga Illustrations
Каталонські республіканці
З 1923 по 1930 роки генерал Мігель Прімо де Рівера створив диктатуру, що опиралася на підтримку короля Альфонса ХІІІ, армію та клерикальні кола. Тоді центром опозиції та спротиву стала Каталонія. Політичний діяч Франсеск Масія (на зображенні) виборював після завершення диктатури права на широку автономію для Каталонії.
Перемога Франко та кінець усім правам і свободам
Під час другої іспанської республіки каталонські депутати розробляли статут автономії для регіону, котрий 1923 року ухвалив парламент Іспанії. Франсеска Масію після виборів до парламенту Каталонії було обрано керівником уряду - Женералітату Каталонії. Але перемога генерала Франко в громадянській війні 1936-1939 поклала край другій іспанській республіці та її здобуткам.
Фото: picture-alliance/AP Photo
Втрата всіх свобод
Режим Франко, що правив з 1939 по 1975 рік, означав для Каталонії демонтаж всіх демократичних свобод. На цей час припали заборона та ліквідація всіх політичних партій, скасування статуту автономії та утиски каталонської мови й культури.
Фото: picture alliance/AP Photo
Відновлення автономії з новим статутом
1977 року на перших вільних виборах, що відбулися після завершення диктатури Франко, було знову тимчасово обрано Женералітат Каталонії. Згідно з демократичною конституцією Іспанії 1978 року, Каталонія отримала 1979 року новий статут автономії.
Жорді Пужоль - багато років незмінний глава уряду Каталонії
Перший після завершення диктатури Франко статут автономії визнавав самостійність Каталонії, а каталонську мову як окрему мову. Порівняно зі статутом 1932 року, було дещо розширено права каталонців в освіті та культурі, але обмежено в таких сферах як юстиція, фінанси та охорона громадського порядку. Жорді Пужоль очолював уряд Каталонії з 1980 по 2013 роки.
Фото: Jose Gayarre
Зростання самосвідомості
Останніми роками прагнення каталонців отримати незалежність знову посилилися. 2006 року Каталонія отримала новий статут автономії, що передбачав розширення повноважень. Утім, після оскарження, котре подала консервативна "Народна партія", Верховний суд Іспанії скасував цей статут.
Фото: Reuters/A.Gea
Перша спроба референдуму
Референдум щодо незалежності Каталонії планувалося провести ще 9 листопада 2014 року. Першим запитанням у бюлетені було: "Чи хочете Ви, щоб Каталонія стала державою?" У разі згоди, слід було відповісти й на друге запитання: "Чи хочете Ви, щоб ця держава отримала незалежність?" Але Конституційний суд Іспанії визнав референдум нелегітимним.
Фото: Reuters/G. Nacarino
Двобій титанів
З січня 2016 року уряд Каталонії очолює Карлес Пучдемон. Від курсу на сепаратизм, котрий провадив його попередник Артур Мас, Пучдемон не відступав. Саме урядом під його керівництвом було призначено референдум про незалежність 1 жовтня 2017 року. Уряд у Мадриді на чолі з Маріано Рахоєм із застосуванням поліції всіляко протистояв проведенню голосування, яке називає неконституційним "інсценуванням".
Фото: Getty Images/AFP/J. Lago
14 фото1 | 14
Каталонія: історія "розлучення" з Іспанією (10.10.2017)