Дванадцять років знадобилося Україні, аби запустити реальний процес створення суспільного мовлення. Іще 2003 року Київ узяв на себе відповідне зобов'язання, але тільки зараз Верховна Рада проголосувала за те, аби суспільне телебачення та радіо таки запрацювали.

Шанс на об’єктивну інформацію

Хоча основний закон був ухвалений ще минулого року, у ньому лише декларувалися принципи функціонування суспільного телебачення та радіомовлення в Україні. Нинішні зміни до цього закону передбачають конкретні кроки. Серед них, зокрема, створення публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (НСТУ), 100 відсотків у якому належатимуть державі. При цьому статут компанії, згідно з законом, має містити гарантії незалежності суспільного мовника, які передбачають заборону на втручання акціонера та інших представників влади у його редакційну політику.

Нагляд за діяльністю НСТУ здійснюватиме наглядова рада, до якої мають увійти 9 представників від громадських об’єднань і по одному - від фракцій і депутатських груп у Верховній Раді. Причому представників від громадськості має бути завжди на одного більше, ніж від фракцій груп. "В українців з’явився шанс отримувати достовірну інформацію з телеекрану - не ту, яка вигідна державним органам влади чи олігархам, а ту, на яку є суспільний запит", - каже виконавча директорка Інституту масової інформації України Оксана Романюк.

Над змінами до закону про суспільне мовлення працювали громадські активісти та відомі журналісти. Допомагали їм у цьому експерти з Євросоюзу та Ради Європи. "Наш закон про суспільне мовлення - один з найпрогресивніших у Європі", - хвалиться одна з його ініціаторок, голова комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар. У представництві Євросоюзу в Україні це підтверджують і вітають Київ із початком функціонування українського суспільного мовлення. Створення незалежного громадського ЗМІ було однією з пріоритетних реформ у рамках імплементації угоди про асоціацію України з ЄС.

Регіональний супротив

Ті, хто створюватиме суспільне мовлення в Україні, схоже, розуміють, що попереду важка і кропітка робота. Адже НСТУ створюватиметься на базі Національної телерадіокомпанії України та обласних ТРК. І саме представники регіональних державних телерадіокомпаній чинили найбільший опір ухваленню змін до закону про суспільне мовлення, переважно - через депутатів-мажоритарників у парламенті.

Лобісти регіональних ТРК домагалися змін до закону, у яких мережа обласних телерадіокомпаній не згадувалась би. Справа в тому, що в складі Національної суспільної телерадіокомпанії України вони тепер утратять частину фінансування з місцевих бюджетів, бо переходять у підпорядкування Києва та будуть змушені змінювати свою роботу - оптимізувати витрати та модернізувати виробництво теле- та радіоконтенту.

"Зараз регіональні ТРК є слугою трьох господарів - уряду, обласної та міської влади. Адже вони дають гроші і хочуть, аби на регіональному ТБ показували саме їх, особливо - перед виборами. Тому телепродукт неякісний, аудиторія тікає, але вони продовжують засвоювати кошти державного, обласного, міського бюджетів", - наголошує виконавчий директор громадської організації "Інтерньюз-Україна" Костянтин Квурт.

Інститут медіаправа та громадська ініціатива "Реанімаційний пакет реформ" підрахували: нині у 27 регіональних телерадіокомпаніях працює 7,5 тисяч осіб. Більше 80 відсотків бюджетних коштів вони витрачають на зарплату цим працівникам і тому не можуть розвиватись, зазначають активісти. "Тепер буде аудит і будуть звільнення. Близько 20 відсотків працівників регіональних ТРК доведеться скоротити, якусь частину роботи передати на аутсорс (найняти треті компанії - Ред.)", - каже юрист Іституту медіаправа, член робочої групи з розробки стратегії НСТУ Ігор Розкладай.

Слабкі місця - люди та гроші

Експерт вважає, що саме люди та гроші є зараз найбільш слабким місцем у створенні суспільного мовлення в Україні. Він упевнений, що у перші роки існування грошей суспільному мовнику бракуватиме. За законом Національна суспільна телерадіокомпанія має отримувати 0,2 відсотка з держбюджету. Цього року ця сума буде не більша, ніж 600 мільйонів гривень. "Грошей не вистачатиме, тому треба буде шукати зовнішні джерела фінансування. ЄС та донорські організації готові в цьому допомогти. Приміром, Європейська спілка мовників може допомогти з контентом", - каже Розкладай.

Він вказує на те, що спершу суспільному мовнику буде важко заповнювати ефір якісним контентом, адже мовлення НСТУ здійснюватиме не менш ніж на двох загальнонаціональних каналах мовлення (суспільно-політичному та культурно-освітньому), на регіональних каналах мовлення та не менше ніж на трьох загальнонаціональних ефірних радіоканалах (суспільно-політичному, культурно-освітньому, молодіжному). "Не виключений саботаж регіональних ЗМІ, які не хочуть змінюватися. Але суспільне мовлення - це ключова реформа. Ми маємо її провести. Вона докорінно змінить український телерадіоринок та підходи до дотримання журналістських стандартів", - впевнена Оксана Романюк.

Ті, хто намагається створити в Україні незалежне, цікаве телеглядачеві та радіослухачеві суспільне мовлення сподіваються, що президент підпише зміни до закону про суспільне мовлення якомога швидше, аби в квітні документ набрав чинності. До кінця року буде час, аби завершити всі юридичні та організаційні процедури, щоб з 1 січня 2016 року Національна суспільна телерадіокомпанія розпочала своє мовлення, сподівається Ігор Розкладай.