Торстен Кледітцш (Torsten Kleditzsch) вже дев'ять років працює шеф-редактором щоденної газети Freie Presse у німецькому місті Хемніці. Ця газета є найбільшою у федеральній землі Саксонія, але останні дні, без сумнівів, для журналістів виявилися найважчими. Після вбивства чоловіка під час вуличного святкового заходу у Хемніці минулих вихідних в інтернеті почали ширитися чутки про нібито спробу зґвалтування жінки, яка передувала конфлікту, а також нібито ще одну смерть. Кледітцш та його колеги відчайдушно намагаються спростувати ці фейкові повідомлення. І у підсумку вони виявляються безсилими: "У цьому випадку ми не впоралися. Навіть професійна журналістика має обмежені можливості, щоб скоригувати вже поширену інформацію".

І зрештою наслідки безсилля журналістів: наступного дня праворадикальні групи влаштовують заворушення, на іноземців здійснюються напади, а у поліцейських летять пляшки.

Федеральний уряд Німеччини після цього гостро засуджує розвиток подій у Хемніці. За цим ідуть наступні демонстрації. І такі журналісти, як Кледітцш, розуміють, що попри, або, можливо, якраз через дотримання усіх журналістських стандартів вони програють фейковим новинам боротьбу за увагу користувачів та читачів. "Ми виконали класичну журналістську роботу - зв'язувалися з власними джерелами: у поліції, слідчих органах, у міській адміністрації, з організатором міського свята. Плюс багато наших людей самі були на місці подій, щоб на власні очі побачити, що відбувається", - розповідає Кледітцш.

Намагання протидіяти фейковим новинам трохи нагадує казку про зайця та їжака, які бігали наввипередки. Фейки завжди поширюються швидше за правду. І лише цього факту часто вже достатньо, аби частина людей повірила саме в брехню. До того ж, журналісти постійно змушені мати справу з одним і тим же підступом. "Коли ти спростовуєш якісь чутки фактами, тобі доводиться переповідати й самі чутки. І те, що у підсумку запам'ятовують, це не спростування, а саме чутки", - каже Кледітцш, наводячи приклад із наукових досліджень.

Визначити фейкові новини - і видалити?

Медіадослідник, професор у галузі журналістики та комунікацій університету Macromedia у Гамбурзі Штефан Вайхерт (Stephan Weichert) добре знається на цих теоріях. "Неправдиву інформацію потрібно представляти як "фейкові новини". І це зараз якраз завдання журналістики, оскільки досі ніхто не знає, як правильно поводитися з фейковими новинами ", - вважає Вайхерт. Водночас він пропонує свій рецепт на майбутнє: "На те, що новини - фейк, повинно не лише вказувати, але й видаляти їх. І робити це мають такі платформи, як, наприклад, Facebook. І користувач, який поширює брехливі повідомлення, повинен нести за це юридичну відповідальність".

При цьому постійний тиск на журналістів, що вони, мовляв, мають якомога швидше публікувати свої статті, за словами Вайхерта, не є чимось зовсім новим: "І 30 років тому журналісти хотіли повідомляти ексклюзивну інформацію, з того часу, як ми маємо медіа, які працюють у прямому ефірі, такі як радіо або телебачення". Тим не менш, зараз, як і раніше, головне правило має залишатися в силі: "Якісна та професійна журналістська робота потребує часу. Це так само, як і у випадку з майстром, який обкладає плиткою ванну - якщо це має бути зроблено якісно, то це потребує часу". І журналісти, переконаний експерт, не повинні на рівні рефлексу намагатись якомога швидше повідомляти інформацію. Коли це перетворюється на автоматизм, з'являються непередбачувані наслідки та ризики: "Можливо, люди опиняться у небезпеці або буде завдано шкоди розслідуванню".

Достовірність важливіша за швидкість

Події у Хемніці для Вайхерта є жахливим прикладом того, що відбувається, коли домисли починають жити власним життям та швидко поширюються. Але попри це він радить журналістам завжди ставити в пріоритет достовірність інформації, а не швидкість: "Завжди мати два джерела. І ніколи не піддаватися тиску бути ексклюзивним". Він також наголошує, що журналісти повинні завжди перевіряти правильність здобутої інформації, "а це означає запитувати: звідки взялися ці повідомлення і чи можуть вони взагалі бути правдивими?". Надзвичайно важливою при цьому є відкритість роботи. "Журналісти повинні чітко казати, що вони досі не отримали підтверджену інформацію, щоб користувач знав, на якій стадії перебуває журналіст у своїх пошуках підтверджень", - радить Вайхерт.

Шеф-редактор Freien Presse Торстен Кледіч у найближчий час, вочевидь, також докладатиме усіх зусиль, щоб нейтралізувати фейкові новини. Рецепт, як це зробити, він вже успішно випробував: досліджувати питання настільки ретельно, що нікому навіть не спаде на думку ставити під сумнів правдивість. "Наш регіон, міста Хемніц та Цвікау, були найважливішим оплотом для націонал-соціалістського угрупування NSU ("Націонал-соціалістичне підпілля"). І ми для себе у редакції поставили завдання зробити так, щоб ніхто краще не розбирався у тематиці цієї мережі краще за нас. І мали у цьому успіх!" - розповів Кледітцш.