Нинішні школярі на сході Німеччині виросли на тих же ЗМІ і навчалися за тими ж шкільними програмами, що і їхні західнонімецькі однолітки. Але головна відмінність – вони виростали в «іншій» Німеччині. «Мені не подобається, що різниця між містами на сході та заході Німеччини все ще дуже помітна, - розповідає 18-річна Кете Ган зі східного прикордонного містечка Франкфурта-на-Одері. – На заході рівень життя значно вищий. Там більше магазинів, кафе, ресторанів. Вулиці виглядають краще. Чесно кажучи, я не розумію, чому за 20 років з часу об’єднання Німеччини так і не вдалося вирівняти умови життя?..»

Економічні чинники ведуть на захід

Кете любить своє місто, навіть попри те, що його нині називають «депресивним». Адже за останні 20 років звідси виїхало 30 тисяч мешканців з 88 тисяч. Насамперед через високе безробіття. Кете не виняток: каже, що коли закінчить школу, хоче перебратися до західної Німеччини. Власне, економічне становище – це той фактор, який найбільше непокоїть східнонімецьку молодь. Це підтверджує загальнонімецьке дослідження настроїв молодих німців.

Для соціолога Томаса Ґензіке, який вивчає ментальні відмінності серед населення на сході та заході країни, така тенденція є цілком виправданою, адже вона відображає реальний стан речей. «Набагато важливішою є різниця в оцінці системи цінностей, політичної системи, економічної… На сході такі показники значно песимістичніші. На питання, наскільки добре функціонує демократія, молодь на сході значно частіше відповідає, що багато що необхідно змінити та виправити», - каже Ґензіке.

Демократія як невід’ємна частина повсякдення

До таких, приміром, належить 18-річний Йорн Гіммштедт. Він чітко знає, що зробив би, якби був політиком: «Я би насамперед розкрутив економіку. Адже є програма відбудови сходу. Але все триває надто повільно. Таку красу можна було б навести! У принципі і так багато чого зроблено. Але люди продовжують виїжджати, і це дуже прикро. Тому потрібно створити більше робочих місць».

Таким чином східнонімецька молодь прагматично ставиться до минулого свого регіону і до нинішніх реалій. Демократію вони сприймають як належне – як свободу подорожувати куди завгодно, говорити що завгодно, слухати музику, яку заманеться. «Ми більше не є поділеною Німеччиною. І хоча ми все ще мало не щодня чуємо про якісь «берлінські мури» в головах, я гадаю, поступово ці стіни вже перестають існувати», - каже Йорн.

Автори: Беньямін Гаммер / Христина Ніколайчук

Редактор: Дмитро Каневський