У Німеччині здавна плекають традиції органної музики. В країні близько 50 тисяч органів, 400 підприємств з їхнього виготовлення та десятки тисяч органістів. Такі німецькі композитори, як Йоганн Себастьян Бах, писали музичні твори саме для цього украй складного виду музичних інструментів. На фото - орган у Церкві святого Фоми, на якому грав сам Бах.

Чим був би світ, у якому ми живемо, без піци? Піца - доступна за ціною поживна страва. І ніде вона так не смакує, як у Неаполі. Тут "піцаолі", тобто пекарі піци, передають із роду в рід таємниці випікання піци. Головною родзинкою, що вирізняє їхні вироби, є вигадливо сплетене тісто окрай коржів для піци, що збагачує саме тісто киснем.

Трагедія війни та козацька романтика - головні теми цих народних пісень. ЮНЕСКО наголошує на необхідності терміново подумати про збереження цієї спадщини - лишилося три ансамблі, які виконують такі пісні: "Криниця", "Богуславочка" та "Першоцвіт". Козацькі пісні століттями передавалися від роду в рід, проте більшість нинішніх виконавців таких пісень - уже дуже поважного віку.

В Індії йога - одна з шести шкіл класичної індійської філософії. І має вона там найрізноманітніші напрямки. Іноді переважають медитація та духовна концентрація, а вже тоді положення тіла та дихальні вправи. Іноді в її основі лежить аскетизм. З 2016 року індійська йога належить до світової культурної спадщини.

До списку ЮНЕСКО увійшли й традиції святкування Нового року, поширені в таких країнах, як Іран, Афганістан та Індія. У такий спосіб визнано традиційні новорічні страви та ритуали у цих країнах. Оскільки новий рік відзначають там 20 або 21 березня, у Німеччині це свято більше відоме як свято весни.

Варіння та частування пивом - невід'ємна частина життя чималої кількості бельгійських громад, як у будні, так і на свята. У країні виробляється близько 1500 сортів пива за різними технологіями ферментації. Знання про пивоваріння передається далі - спільноти броварників проводять майстер-класи, в університетах є спеціальні курси пивоварінння.

Популярна у Китаї форма театру, Пекінська опера, поєднує спів та декламування з акторською грою та бойовим мистецтвом. При написанні лібретто суворо дотримуються особливих правил римування й форми. В текстах ідеться про політику, суспільство та історичні події. Усі рухи пишно вбраних акторів, у тому числі й рух їхніх очей, відповідають традиційній хореографії; декорації зведені до мінімуму.

Кімчі - страва з квашеної (ферментованої) капусти чи інших овочів, яка в Кореї подається разом з більшістю наїдків. Кожна сім'я має власний рецепт цієї, як правило, вельми гострої страви, який передається з покоління в покоління. Під час врожаю корейці цілими громадами долучаються до заготівлі запасів кімчі на зиму. Цей процес називається "Кімдян" і має сприяти зміцненню соціальних зв'язків.

Багатонаціональна культурна спадщина Лісабона вилилась у пісенно-танцювальному жанрі "фаду", який з'явився в ХІХ сторіччі. Соліст чи солістка, найчастіше в супроводі унікальної португальської 12-струнної гітари, співає про нещасливу любов чи соціальну несправедливість. Раніше пісні фаду виконувалися переважно в Лісабоні та Коїмбрі, але мігранти рознесли їх по всьому світу.

Афробразильська культурна традиція, яка віддає належне тим, хто зазнав утисків у Бразилії 18-го століття. Капоейра поєднує в собі традиції та бойове мистецтво. Виконавці вишикуються довкола двох учасників, які танцюють і б'ються водночас. Ті, що спостерігають за поєдинком, співають, плещуть у долоні чи б'ють у барабани під заданий майстром ритм.

Традиційна карнавальна хода "Шеменлауфен", яка відбувається в австрійському місті Імст, в списку ЮНЕСКО ще з 2012 року. Свято проходить кожні чотири роки в неділю перед Великим постом. Групи людей у масках та костюмах виконують особливий танок з низкою стрибків та поклонів. Музика виникає завдяки дзеленчанню дзвіночків на одязі.

Неповторний звук народної музики маріачі - істотна частина мексиканської культури. Маріачі транслює культурні здобутки регіонів країни, як іспанською, так і різними індіанськими мовами, музики грають у стилях болерос, коррідос чи харамбес. Балади розповідають про битви та любовні походеньки, тоді як виконавці вбрані в традиційні костюми та типові капелюхи-сомбреро.

Свята - часті фігуранти списку ЮНЕСКО, як-от китайське Свято човнів-драконів. Спортивне змагання із перегонами змієподібних човнів поєднується із пропам'ятною церемонією, а також частуваннями цунцзи - рисовими "варениками" з м'ясом, фініками чи бобами. Учасники омиваються в ароматизованій квітами воді та носять шовкове вбрання, щоб відігнати зло.

Соколине полювання поширене в усьому світі. В кожній країні така традиція знайшла своє відображення в піснях, музиці, поезії чи танцях. 2012-го року ЮНЕСКО визнало соколине полювання нематеріальною культурною спадщиною в низці країн - в Австрії, Бельгії, Сирії, Катарі, Ірані, Об'єднаних Арабських Еміратах, а тепер і в Німеччині.