Рано чи пізно більшість професійних танцюристів замислюються про професію хореографа. Отримати її можна на одній з магістерських програм, які пропонують німецькі університети. Туди беруть талановитих студентів з базовою професійною освітою, а в деяких випадках і без неї: характерною рисою сучасної хореографії є любов до експериментів, отже будь-який досвід може стати в нагоді для постановки танцю.

Консерватори проти новаторів

Навчають хореографії у вузах багатьох міст, наприклад, у Берліні, Дрездені, Мюнхені, а також у майстернях і творчих лабораторіях, що працюють по всій Німеччині. Тривалий час тут, втім, як і в інших європейських країнах, готували хореографів двома методами. У першому випадку освіта давала чисто технічні навички: навчання зводилося до відпрацювання певних рухів, наприклад, відточуванню кроків і пластики. Такий принцип дотепер застосовується в консервативних німецьких вузах, причому відбою від бажаючих навчатися тут немає.

Прихильники іншого підходу приділяють увагу теорії: студенти займаються різними дослідженнями , вивчають зв'язок хореографії з іншими видами мистецтва.

З часом стало зрозуміло, що фокусування на теорії або практиці не дозволяє студентам отримати цілісну освіту: звичайно, потрібно вивчати теоретичні основи дисципліни, але не можна перегороджувати шлях експериментам. Тим більше, що танець постійно вдосконалюється, і це має відбиватися на навчальній програмі. Тож був потрібен новий погляд на викладання хореографії.

2010-го року був опублікований так званий "Танцювальний план Німеччини"("Tanzplan Deutschland") - великий документ, що розповідає про те, де можна здобути професію хореографа за методикою, що суміщає обидва підходи, а також про те, як отримати стипендію на навчання у сфері хореографії .

Нові концепції танцю

До переіліку рекомендованих освітніх програм потрапила дворічна магістратура "Хореографія і перфоманс"(Choreographie und Performance) Ґісенського університету імені Юстуса Лібиха. Скоротити розрив, що існував між практикою і теорією стало першочерговим завданням її організаторів. Зрештою в перший рік навчання студенти працюють з пластикою і рухом, а паралельно займаються науковою діяльністю. У другий рік вони вже можуть застосовувати отримані навички, займаючись постановкою власних програм.

"Нам цікаво висувати нові концепції та ідеї в хореографії - нехай навіть танець буде менш технічним, ніж в інших", - розповідає Штефан Гельшер, науковий співробітник вузу. Такий підхід визначає і готовність приймати на курс молодих людей, які отримали до цього непрофільну освіту: звичайно, студенти, які вивчали, наприклад, гуманітарні дисципліни або візуальне мистецтво, не мають меншу фізичну підготовку, а натомість можуть привнести в хореографію щось зовсім нове за рахунок свого "нетанцювального" досвіду.

Натомість щоб вступити на магістерську програму "Перфоманс" (Performance Studies) Гамбурзького університету, наявність завершеної профільної освіти таки необхідна. Але змішання теорії і практики у цьому вузі також підтримують. "Те, чому ми намагаємося вчити - це так звана "теоретична практика"або "практична теорія" , - пояснює професор Габріеле Кляйн .

Шоу триває

Кульмінацією навчання стає власне шоу, яке повинні підготувати студенти. У німецьких вузах розуміють, що після випуску початківцям-хореографам потрібно буде взаємодіяти з великим колом фахівців, адже гарне шоу неможливо без, скажімо, сценографа чи фахівця зі світлового дизайну. Професійні хореографи вже давно не займаються виключно постановкою танцю: вони мають бути знайомі і з іншими засобами художньої експресії. Тому вже під час роботи над випускною постановкою студенти тісно співпрацюють зі своїми наставниками - драматургами і хореографами.

"Свої фінальні художні перформенси студенти показують на сцені Kulturfabrik Kampnagel – одного з найбільших майданчиків для сучасного мистецтва в Європі" , - розповідає Габріеле Кляйн . Після такого випробування вони в силах впоратися з будь-яким завданням: працювати виконавцями і хореографами, у школах та інших установах, в Німеччині та в інших країнах.