Минулого вівторка Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) повідомили першу підозру в справі "чорної бухгалтерії" Партії регіонів. У поле зору антикорупційних органів потрапив Михайло Охендовський, голова Центральної виборчої комісії (ЦВК). "Одержання хабаря у великому й особливо великому розмірах особою, яка займає особливо відповідальне становище" - таким є закид на його адресу. Відповідна стаття Кримінального кодексу України передбачає від п’яти до дванадцяти років тюремного ув’язнення.

САП перевіряє чотири факти можливого одержання головою ЦВК коштів, зазначених у так званих "амбарних книгах" Партії регіонів. Втім, за словами спеціалізованого антикорупційного прокурора Назара Холодницького, це не останнє письмове попередження про підозру у кримінальному провадженні. Раніше у САП повідомляли, що в справі "чорної бухгалтерії" Партії регіонів підготували проекти підозр трьом публічним особам, які перебувають на території України і є її фігурантами. DW спробувала розібратися, хто ще може потрапити під приціл антикорупціонерів та чому першим став саме Охендовський.

Рокові підписи

Серед версій щодо того, чому голова ЦВК потрапив у приціл НАБУ та САП, українські політологи озвучують різні версії, зокрема й підозри у політичному тиску з боку влади чи західних спонсорів антикорупційних органів. Але голова антикорупційної групи "Реанімаційного пакету реформ" Олександр Лємєнов не бачить політичних мотивів у цій справі. НАБУ, на його думку, зараз вкрай важливо продемонструвати свою ефективність перед українським суспільством та західними спонсорами, аби унеможливити тиск з боку української влади. "Для Порошенка він і так ручний", - каже про Охендовського Лємєнов, пояснюючи, що ані президенту, ані іншим політичним гравцям жодного зиску від цієї справи немає. Тому йдеться не про дискредитацію голови ЦВК, а про звичайне притягнення до відповідальності людини, що мала необережність поставити власний підпис у "амбарній книзі" Партії регіонів.

Саме особисті підписи Охендовського і стали найбільш вірогідною причиною того, що голова ЦВК став одним із перших фігурантів у справі щодо "чорної бухгалтерії" ПР, каже радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко. На відміну від багатьох інших фігурантів, за яких у отриманні грошей розписувалися посередники чи кур’єри, Охендовський робив це самостійно. "Тому можна зв’язати підпис з отриманням неправомірної вигоди", - каже Геращенко. Для того, аби з впевненістю говорити, що розписувалася одна й та сама рука, достатньо трьох підписів, підтверджує Лємєнов, а в розпорядженні слідчих є щонайменше чотири підписи в "амбарній книзі" та безліч документів у відкритому доступі, підписаних Охендовським, для порівняння. "Графологічна експертиза зможе стовідсотково довести, чи йдеться про одну й ту саму руку", - запевняє експерт.

Сотні сторінок

Геращенко досить скептичний щодо перспектив цієї справи. "Доведення корупції заднім числом - це важка справа", - каже він. Навіть коли ловлять на гарячому, при передачі хабара, в українських судах можна намагатися викрутитися, розповідає Геращенко. В ситуації ж, коли доказом є лише підпис в "амбарній книзі", довести отримання неправомірної вигоди буде набагато важчим.

Трохи оптимістичніше на ситуацію дивиться Лємєнов. На його думку, детективи НАБУ досить вдало намагаються використати особливості нового кримінального процесуального кодексу, аби за допомогою справ проти корупціонерів середньої ланки отримати свідчення проти ключових фігур у корупційній ієрархії. Саме тому він очікує найближчим часом оголошення нових підозр фігурантам справи про "чорну бухгалтерію". Щоправда і він визнає - якщо на об’єктивне розслідування та грамотне представлення в суді можна розраховувати, то долю справи у суді передбачити важче. Так, справа Охендовського розглядатиме Солом’янський суд, документи у якому мають здатність до "самозаймання", іронізує експерт.

Фігурантами нових розслідувань можуть стати не лише персонажі, вже відомі публіці завдяки публікації декількох сторінок "амбарної книги" Сергієм Лещенком. У оприлюднених тоді документах було лише декілька відомих прізвищ, серед яких, окрім Охендовського, колишній міністр юстиції Олена Лукаш та екс-голова бюджетного комітету Верховної Ради Євген Гєллєр. Але, за словами Геращенка, лише колишній перший заступник голови СБУ Віктор Трепак передав НАБУ близько 700-800 сторінок.

І хоча деталей щодо фігурантів такої знахідки нема, з натяків правоохоронців можна зробити деякі висновки. Так, Юрій Луценко ще в травні заявив, що коли будуть оприлюднені "списки Трепака", то українці дізнаються, що фінансувалася не лише Партія регіонів, але й політичні сили, представлені нині у Верховній Раді. "В тому числі й дуже голосні на сьогоднішніх виступах у парламенті", - натякнув тоді Луценко. Вже в середині вересня Ситник заявив, що робота його відомства у цій справі тісно перетинається з роботою, яку веде департамент спеціальних розслідувань Генпрокуратури України щодо справи суддів конституційного суду, які ухвалювали рішення про повернення до конституції зразка 1996 року.

Втім, рано чи пізно ці документи стануть публічними у повному обсязі, впевнений радник Авакова. "НАБУ й САП не публікують їх зараз, бо це може завадити розслідуванню, але рано чи пізно вони це зроблять", - впевнений Геращенко.