Декому вона здається елегантною, декому – трошки нуднуватою. Із давніх-давен чорно-біле – це типовий «робочий одяг» національної футбольної збірної Німеччини. Упродовж багатьох чемпіонатів світу вносилися певні корективи під впливом моди, але на тлі яскравої та виразної форми деяких інших команд, німецький польовий склад має радше скромний вигляд.

«Чорний та білий є «некольоровими» фарбами і тому нейтральними. В переносному сенсі це підкреслює занижену оцінку, тверезість та прохолодність»,- розповідає управляючий Німецького інституту моди у Кельні Ґерд Мюллер-Томкінс.

Під час перемог на світовій першості і у 1954-му, і в 1974-му роках футболки і труси на гравцях залишались без кольорових акцентів. Тобто, були білими із чорними вкрапленнями. То із вставними шнурочками (у 1954-му), то з чорними комірцями та смужками adidas на плечі (у 1982-му).

Справжня "революція" відбулась в 1990 році – через всі груди простягнулась широка чорно-червоно-золота смуга з зиґзаґом. Втім, експерти не були в захваті, а, навпаки, пригадують цю форму (а в ній, до речі, німецькі футболісти виграли свій третій Кубок світу) як «найогиднішу форму усіх часів».

Спроба перефарбування від Клінсманна

Для уболівальників вигляд спортивної форми, в якій грає команда, має велике значення. Дехто з них готовий викласти кругленьку суму за таку згадку про футбольні видовища. Лише недавно на інтернет-аукціоні Ebay зелена форма для виїзних матчів із 80-х років була продана за 400 євро.

Між іншим, що стосується виїзної форми: Юрґен Клінсманн якось дуже обурив багатьох фанів, змінивши колір із зеленого на червоний. Яке порушення традицій! Багряний – це колір агресії, тоді як зелений – колір надії.

Зрештою, напередодні ЧС-2010 виїзні тріко знову «перефарбували», тепер у чорний колір. Як пояснюють в adidas, він має нагадувати про перший виступ німецької національної збірної у Парижі в 1898 році.

Захар Бутирський/ Леся Юрченко/dpa, sz