„Мавпії продажні, безбатченки, пораженці, політичні недоростки, інтригани, наркомани, антидемократи, фарисеї, бандюги, голота мамина, маразматики депресивні, харкаї, душевні чорнороби, стовбури ви ослячі, пусті місця і ви взагалі чорт зна що"...

Як би відреагували ви на таке привітання? Незвично, авжеж? Особливо, коли ці слова звернені до вас і саме до вас із театральної сцени. Мабуть, на непередбачувані реакції сподівався і Петер Гандке, коли понад сорок років тому одна із його перших п’єс – „Облаювання публіки” (Publikumsbeschimpung) – побачила світло рампи у Франкфурті.

Сьогодні Гандке є одним із найвидатніших німецькомовних літераторів сучасності, а його скандальновідома „антидрама”, де немає дії, ролей, реквізиту, та й глядачів перетворено виключно на мішені для гострих словесних списів – класикою. В чому ж таємниця її популярності - говорить доцент кафедри німецької філології Львівського національного університету ім.І.Франка Христина Назаркевич:

"Ця п’єса Гандке, написана 1966-го, відображає молодіжний дух протесту проти всього дорослого, усталеного. І вона просто така дуже „студентська”.

І справді, „Облаюванням публіки” за рецептом Гандке сьогодні займається майже кожен студентський театр в Австрії чи Німеччині. 27 квітня свою версію запропонують і майбутні германісти зі Львова – десятеро четвертокурсників не лише трохи змістили акценти вже в самій назві (в їх перекладі п’єса стала „Наругою над публікою”), але й вирішили власними силами втілити її на сцені. Придбати права на переклад та театральну постановку допомогло Українсько-австрійське бюро співпраці в науці, освіті та культурі, а творчим процесом від самого початку керує викладач перекладацького семінару Христина Назаркевич:

„Хотілося, щоб студенти відчули задоволення від того, що вони це зробили, і це читає не лише викладач, але й інші. Щоб були публікації їх перекладів. Власне, з цією п’єсою мова була про те, щоб опублікувати її як текст. Тобто, спочатку не йшлося про постановку –але дуже хотілося, щоб наші театрали бачили, що така п’єса є. А вже коли ми за це взялися, коли я побачила, як загорілися їх очі, їх мотивацію, то зрозуміла, що можна спробувати запропонувати також і поставити”.

Робота над п’єсою – від перекладу до сцени – тривала два семестри. Заради неї студентам не раз доводилося жертвувати вільним часом. Репетиції проводили рано-вранці, а пошук українських відповідників непростої лексики Гандке не раз зганяв сон із очей. Тим паче, що більшості немає навіть у виданому нещодавно „Українсько-німецькому словнику лайливих слів” Оксани Гаврилів. Проте це, схоже, тільки додало азарту:

"Ми почали переклад із невеликих шматочків тексту, і це якраз були останні сторінки, тобто лайка. Спочатку намагалися користуватися різними словниками, щоб перекласти незнайомі слова, але дуже багато слів знайти не змогли і почали їх групою обговорювати...Тут такі слова є, що я їх у житті не вимовляла, але на сцені – доведеться”.

Консультують молодих аматорів актори театру ім.Леся Курбаса, допомагають – ровесники із музичної академії. Робота над п’єсою вже давно переросла рамки нудного факультативу: хтось завдяки їй по-іншому побачив майбутню спеціальність, а хтось просто зачастив до театру. Ось про що говорять самі учасники проекту:

„Кожен перекладач, як відомо, повинен бути трішки актором: уміти себе правильно поводити, підбирати слова. Тому, мабуть, усім перед тим як стати перекладачем, варто було б спробувати себе хоч трохи як актором”.

„Після цього експерименту в мене виникла особлива любов до театру. Можливо, я навіть спробую брати участь у театральних гуртках”

„І ми значно активніше стали відвідувати театр”

„В мене з’явився більший інтерес до художнього перекладу як такого. Почала замислюватись над тим, щоб зупинитися на цьому і в своїй спеціалізації”.

„Власний словник збагатився. Це добре – зайвих знань не буває ніколи, навіть у такій сфері”.

Запросили львівські студенти на свою прем’єру й автора. Щоправда, жодної відповіді на їх лист від Петера Гандке наразі не надійшло. Подейкують, останнім часом літератор неохоче зустрічається і з акторами, і з публікою, котру свого часу так натхненно облаяв.