DW: Пане Теннок, як Ви оцінюєте події сьогоднішньої ночі на Майдані Незалежності у Києві?

Чарльз Теннок: Європейський парламент у своїй резолюції, під якою я підписався напередодні, засуджує будь-яке застосування насильства чи міліцейської брутальності, яке є порушенням зобов'язань України, даних при вступі до Ради Європи. Ці зобов'язання передбачають і право на вільні протести. Безсумнівно, є докази участі у протестах в Києві провокаторів, які підбурювали правоохоронців. Це нагадує типову тактику часів комунізму - притягти сторонніх людей з інших регіонів, швидше за все зі Сходу. Зрозуміло, що непропорційне застосування сили є порушенням українського законодавства, європейських конвенцій і воно буде засуджено.

Які наслідки це може мати для відповідальних за застосування сили осіб?

У разі погіршення ситуації є небезпека того, що президент Янукович потрапить до тої ж категорії, що й президент Білорусі Лукашенко. Може йому і буде байдуже, але не буде байдуже членам його уряду, що віддавали такі накази поліції, у разі появи розумних санкцій. Звичайно, під час розгону Майдану, коли було важко побито в тому числі й журналістів, Янукович та прем'єр Азаров висловили шок та невіру. Хоча ця ситуація ще не вичерпана, але зрозуміло, що кожен, хто застосував насильство проти мирних демонстрантів має бути покараний і притягнутий до відповідальності.

Наскільки реалістичні зараз ці санкції?

Не думаю, що ми вже на цьому етапі, до нього ще далеко. Але якщо вони думають, що можуть використовувати невимірну брутальність з повною амуніцією для розгону мас, як це робив Лукашенко під час парламентських виборів, то мають усвідомлювати наслідки. Але ми ще не на цьому етапі. На жаль, я впевнений, що всі ці питання обговорювалися з Путіним і росіянами. Геополітично Україна опинилася на роздоріжжі. Я щиро сподіваюсь, що Україна залишиться на шляху ліберальної демократії і не стане чимось на кшталт авторитарної Білорусі. Це буде трагедією. Крім того, в Україні існує загроза розколу. Не думаю, що на заході країни це толеруватимуть. Я не казав цього з часів "Помаранчевої революції", але думаю, що ця загроза зараз дуже серйозна. Ми бачимо як на протести повстала Західна Україна. Мільйон людей вийшов на вулиці - це дуже багато! Але є небезпека того, що Схід симпатизуватиме лінії Януковича, а Захід - Кличку та Яценюку. Але я сподіваюсь, що країна не буде розколотою і що ще раз подумають про угоду про асоціацію.

Які ще інструменти впливу залишаються у європейської сторони?

Звичайно, Європа могла би бути більш щедрою, хоч це і нелегко у часи заощаджень та скорочень бюджету. Але я впевнений, що за наявності політичної волі, надання коштів та кредити, в тому числі і від МВФ, може бути полегшено, особливо умови виділення. Що ж стосується санкцій, то так звана "Сім'я", всі ці довколоурядові олігархи, тримають свої гроші у європейських банках. Передусім в Австрії та в Латвії, де ці кошти може бути заморожено. Різновидів санкцій є дуже багато, якщо європейці їх захочуть і проголосують за їхнє запровадження. Не впевнений, що на цьому етапі є така політична воля. Але треба пам'ятати про такі можливості. Коли Росія почала притискати Україну і забороняти імпорт українського шоколаду та труб, я запропонував заборонити імпорт російської горілки. Це б їх змусило поприсідати в Кремлі.

А якщо взяти ширший геополітичних контекст подій?

Я належу до тих, хто дуже критично ставиться до ідеї приєднання (України прим.ред.) до Євразійського Союзу чи Митного союзу з Росією. Ми вважаємо, що на зустрічі у Сочі Янукович вирішив укласти стратегічну угоду з Росією, яка передбачає вступ до Митного союзу. Не думаю, що він має на це мандат від народу і що про це він говорив перед виборами 2010-го року. Особисто я вважаю: якщо він робить такий стратегічний розворот назустріч Росії, що означає те, що Кремль відновлює Радянський Союз, але з "блатним капіталізмом", то необхідно провести нові парламентські вибори і дати людям можливість вирішувати

Чи може Європейський Союз самостійно протистояти політиці Москви?

Гадаю, що нам треба мати "на борту" Америку, адже зараз іде геополітична гра і нам треба провадити сильну зовнішню політику. Давайте позбудемося сумнівів: вважаю, що президент Путін прагне відновлення СРСР, а Україна тут є "головним уловом". Путін би дуже хотів повернути Україну в свою сферу інтересів. Якщо цього хочуть українці - хай так і буде, це суверена країна. Але ж якщо це робиться за рішенням однієї лише людини без підтримки свого народу, це видається мені дуже недемократичним.