11 вересня поставило арабську пресу перед обличчям серйозного виклику. З одного боку журналісти були заскочені і шоковані, як і їхні колеги в цілому світі. З другого – арабським журналістам довилося виходити з того факту, що терористами були їхні співвітчизники й одновірці. Халед Хроуб – керівник Арабського медіа-проекту в Кембриджі так описує першу реакцію на повідомлення про терористичні атаки в Нью-Йорку та Вашингтоні:

„У перший момент можна було помітити як деякі малодушні представники арабської преси висловлювали певне спонтанне задоволення. Віддзеркалення цього можна було прогледіти в повідомленнях ЗМІ. Але, в будь-якому випадку, це тривало недовго. Згодом у пресі зазвучали тверезі голоси”.

Журналіст-науковець Халед Хроуб працював свого часу модератором на арабському телеканалі „Аль-Джазіра”. Нині він з жалем констатує той факт, що Захід та арабський світ, на його думку, проґавили шанс зробити крок на зустріч один одному після подій 11 вересня. Халед Хроуб підкреслює:

„Конфронтаційний стиль американської політики не залишив арабській політичній еліті жодного шансу, аби сформулювати свою чітку фундаментальну й водночас зважену позицію до цих шокуючи подій. Зневажливе, узагальнене звинувачення сильно образило всіх арабів. Примітивне розділення таборів американським президентом – ми проти них – загнало помірковані сили у табір радикалів. Все це призвело до сутички фундаменталізмів”.

Незважаючи на не надто позитивний імідж в західному, можна впевнено стверджувати, що „Аль-Джазіра” є найліберальнішим арабським телеканалом. Конкурувати в сенсі всебічності подачі новин він зміг би хіба лиши зі ще одним катарським каналом „Аль-Арабіа”, керівник відділу новин якого Нахле Аль-Гаґе теж був присутнім на зустрічі в Бонні. Коментуючи розвиток в арабських медіа після подій, він зазначив:

„11 вересня серйозно революціонізувало арабську пресу. І далеко не завжди в позитивному сенсі. З того часу ЗМІ переживають невпинний бум. Але і в технічно-інноваційному сенсі було запроваджено нові значно вищі стандарти в арабських медіа”.

Під час дискусії в студії „Німецької хвилі” піднімало лося й питання, наскільки незалежно й вільно може працювати арабський журналіст, висвітлюючи події в гарячих точках на Близькому Сході та Центральній Азії. Халед Хроуб висловив таку думку:

„Робота кореспондентів арабських ЗМІ перебуває під постійним тиском політичних подій у кризових регіонах. Для журналіста деколи буває доволі складно звільнитися від тиску політики та панівної ідеології. Особливо для журналіста незалежної преси в зоні позбавленій демократії”.

Підтвердження цьому можна було спостерігати з повідомлень газет та телебачення арабських країн після подій 11 вересня та під час війни в Іраку 2003-го року. Халед Хроуб пригадує:

„Терористичні атаки 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку та Вашингтоні без сумніву зламали західне медіа-домінування. Тепер Близький Схід став головним продуцентом новин для міжнародної преси”.

Окрім того чимраз більший інтерес арабських телеглядачів викликають взаємини ісламського світу із Заходом. Про це розповідає керівник відділу новин каналу „Аль-Арабіа” Нахле Аль-Гаґе:

„Після цих жахливих подій наші канали щоразу частіше подають західні теми. Телеглядачі, звертаючись до нашого каналу, намагаються дізнатися про західні думки на теми, що стосуються взаємин двох культур. Це б я також відніс до наслідків так званого „ефекту бін Ладена”.

Арабські журналісти сходяться на думці, що через політику Сполучених Штатів у регіоні щоразу більше ЗМІ перетворюються на рупори антиамериканізму. Це в свою чергу спричиняє небезпеку, що внутрішньо арабські теми відходять чимраз далі на маргінес. А значить ЗМІ втрачатимуть свою функцію четвертої влади.

Любомир Петренко