Триста учасників, серед яких - чимало митців, правозахисників, дипломатів і депутатів, півкілометра свободи у щільному коридорі з майже тисячі правоохоронців, півгодини вигукування гасел на підтримку прав представників ЛГБТ-спільноти, веселкові прапори, плакати із закликами забезпечити всім рівні права, п’ять міліціонерів - у лікарні та двадцять п’ять затриманих праворадикалів… Такі підсумки "маршу рівності", що пройшов у Києві 6 червня і був організований міжнародним ЛГБТ-форумом "Київпрайд".

"Це наша мінімальна свобода - ось так пройти і заявити про свої права: в оточенні міліції з усіх боків. Але якщо ми відмовимося від цього, то у нас жодної свободи більше не буде", - каже Марина, учасниця акції з Херсона. Вона спеціально приїхала до Києва, аби взяти участь у "марші рівності".

Погрози і наслідки

Марш відбувався за посиленої охорони міліції - напередодні лідер "Правого сектора" Дмитро Ярош у мережі Facebook пригрозив зірвати захід. Тому організатори "маршу рівності" були змушені тримати у таємниці місце його проведення: де і коли відбудеться хода, учасники дізналися лише за кілька годин до її початку. "Нам постійно погрожують. Цей "марш рівності" - лакмусовий папірець на психічне здоров’я, зрілість українського суспільства", - каже організаторка маршу з міжнародного ЛГБТ-форуму "Київпрайд" Анна Шаригіна.

Попри серйозні заходи безпеки, радикально налаштована молодь таки спровокувала сутички з правоохоронцями, у яких постраждали 5 співробітників міліції, один з яких - з осколковим пораненням у шию - у тяжкому стані. "За протиправні дії на місці події правоохоронці затримали 25 осіб", - повідомили згодом у МВС.

Не на часі?

Це вже друга спроба ЛГБТ-спільноти провести в Україні ходу на підтримку прав представників сексуальних меншин. Перший "марш рівності" був організований у 2013 році - тоді він відбувся лише завдяки підтримці посольств країн ЄС та міжнародних правозахисних організацій. Минулого року влада Києва відмовила у проведенні акції, а цього року мер столиці Віталій Кличко намагався переконати організаторів маршу у недоречності його проведення саме зараз. "Сьогодні, коли на Сході України триває війна, проводити масові заходи, які до того ж мають неоднозначне сприйняття в суспільстві, не на часі", - переконував Кличко, але все-таки дав дозвіл на проведення акції.

У Генштабі Збройних сил України заявляли навіть, що мають намір вручати повістки у військкомати учасникам маршу, аби вони теж ставали на захист країни. Однак під час ходи військових комісарів усе ж не було. Утім, до учасників "маршу рівності" через кордон міліції намагалися докричатися добровольці, які воювали в АТО. "Я проти проведення гей-параду, коли в країні війна. Ви ж розумієте, що кадри з цього параду у своїй російській пропаганді використовуватимуть всілякі Кисельови, щоб на Донбасі всі нас ненавиділи", - обурюється Андрій Масліков, боєць п’ятого окремого батальйону добровольчого українського корпусу "Правий сектор".

Але у "Київпрайді" запевняють, що звинувачення у відсутності патріотизму - безпідставні, і аргументи противників проведення "маршу рівності" - непереконливі. Мовляв, велика кількість представників ЛГБТ-спільноти служить в армії, волонтери їздять в зону АТО та допомагають військовим. "Коли ми допомагали на Майдані чи зараз допомагаємо в АТО, то ніколи не розмахували своїми прапорами, а просто робили свою справу. А коли вирішили заявити про свої права, то всі нас звинувачують", - дивується організаторка маршу з "Київпрайду" Анна Шаригіна.

Важливий індикатор

Представники іноземних посольств та політики з країн Європи, які прийшли підтримати "марш рівності" в Києві, запевнили, що його проведення є важливим тестом для України.

"Я прийшла сюди для того, аби підтримати права людей з іншими сексуальними вподобаннями. Це - важливий індикатор демократії. Україна рухається до Європи і я вважаю, що потрібно поважати права абсолютно всіх", - сказала депутатка Бундестагу Беате Вальтер-Розенгаймер.

А депутат Верховної Ради України Сергій Лещенко, який теж прийшов на "марш рівності", написав на свої сторінці у мережі Facebook, що заборона дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації є одним із зобов'язань України для отримання безвізового режиму з Євросоюзом. "Тому що ідеться не про "збочення" - ідеться про права людини, які завжди на часі", - зазначив Лещенко.