Керівник Донецької обласної організації Комітету виборців України (КВУ) Сергій Ткаченко влітку був змушений покинути Донецьк. Разом з колегами він, однак, продовжує активну роботу з моніторингу та висвітлення виборчого процесу на Донеччині.

Deutsche Welle: Пане Ткаченко, Партія регіонів заявила, що не братиме участі в позачергових парламентських виборах. Це означає, що ця партія відмовляється від боротьби за владу і вплив на Донбасі?

Сергій Ткаченко: Партія регіонів на даний момент кон’юнктурно прийняла рішення не брати участі. Вона пояснила це відсутністю морального права це робити в умовах війни. Насправді, це такий маневр. Уникаючи виборів, партія не демонструє свої найгірші часи і рівень свого падіння.

Утім, представники місцевих еліт Донеччини, навіть отримавши політичне банкрутство, нікуди не ділися. Вони знову будуть відстоювати своє право на володіння цим регіоном. Загальна тенденція по донецькому регіону - це самовисуванці. Щоправда, якщо раніше область по мажоритарних округах була представлена 21 нардепом, то зараз зареєструвалося майже вдвічі менше - лише 12 регіоналів. Це пов’язано і з тим, що кількість округів, де відбудуться вибори, зменшилась до 8-9. Серед старожилів - Юхим Звягільський, Сергій Клюєв, Леонід Байсаров, Ігор Шкіря та інші. І нове покоління регіоналів - син колишнього донецького губернатора - Сергій Близнюк - та син мера Артемівська - Дмитро Рева.

Можна точно сказати, що ані Ахметова, ані Колеснікова в списках немає. Інші регіонали, хто не був напряму пов’язаний з донецьким бізнесом, частково представлені в Опозиційному блоці. Але це, як правило, представники інших фінансово-промислових груп.

Партія влади традиційно використовувала адмінресурс. Як тепер?

Безумовно, адмінресурс залишився в руках місцевих еліт через підконтрольних їм керівників великих підприємств. Є загроза, що він буде знову використаний. У цьому контексті можна розглядати не тільки регіоналів. Зокрема, йдеться про кандидатуру нинішнього губернатора Донеччині Сергія Тарути, який балотується в Маріуполі як самовисуванець. За великим рахунком, в нього теж є усі важелі впливу. Тому зараз ми чуємо заяви від оточення президента про скору заміну Тарути на посту губернатора.

Які обіцянки кандидатів цього разу мешканцям Донеччини?

Характерні для Донбасу меседжі про статус російської мови чи воєнно-політичний нейтралітет ми не зафіксували. Але і супернових підходів не побачили. Є спроба грати на якихось миротворчих лозунгах, наприклад "Нам потрібен мир" чи "Ми - міст між сходом та заходом". Але в усіх кандидатів - бажання залишатися і там, і сям, і лівими, і правими. Всі розуміють, що суспільство розколоте, але ніхто не хоче встати відкрито на ту чи іншу сторону, щоб не позбавити себе підтримки. Тому і меседжі абстрактні, типу - "Правильний вибір - дорога в майбутнє"

Як вплине вибір донеччан на якість нового парламенту?

Цього разу Донбас не буде визначати результати виборів. Адже з трьох мільйонів трьохсот тисяч виборців Донеччини проголосувати не зможе два мільйони, які мешкають на території "ДНР". З іншого боку, коли монополія Партії регіонів зруйнована, Донбас, можливо, вперше побачить справжню конкурентну боротьбу між представниками різних політичних сил і різних фінансово-промислових груп. Абсолютна нова тенденція - це поява серед кандидатів представників добровольчих батальйонів і участь у виборах Ірини Довгань. Ця жінка стала широко відома після того, як над нею знущалися бойовики, прив’язавши її до "стовпа ганьби" з українським прапором.

Однак, проблема не тільки Донбасу, але і всієї України, що активний політичний процес може не перерости в якісний вибір. Так, ми отримаємо більшість з тих сил, які називають себе проукраїнськими. Але люди, які будуть ходити у вишиванках в новому парламенті, можуть красти не менше, ніж їхні попередники. Це такі ж самі грошові мішки, яких так само крім лобізму власного бізнесу ніщо інше не цікавить. Утім ми сподіваємось, що буде й нова якість - багато йде представників громадського суспільства. Ми дуже сподіваємось, що вони стануть ядром саме демократичних цінностей.