Огляд найкращих стрічок року варто було б розпочати з тих, які були найпопулярнішими в кінотеатрах. На вершині касових зборів Німеччини у 2015-му - "Відпадний препод 2", ("Fack ju Göthe 2"), німецька підліткова комедія з понад 7,6 мільйона переглядів. Наступні за популярністю: анімаційний 3D-фільм "Посіпаки" ("Minions,"), який подивилися майже 7 мільйонів людей, та стрічка про Джеймса Бонда "Спектр" ("Spectre") - 6,2 мільйона глядачів.

На світовому рівні найуспішнішою роботою виявився фільм "Світ Юрського періоду" ("Jurassic World") - він навіть потрапив у перелік стрічок з найбільшими касовими зборами усіх часів - на третє місце. Проте до кінця року ще лишилося трохи часу, тож досі є шанси, що "Світ Юрського періоду" буде обігнаний новими "Зоряними війнами". Але це вже буде видно на початку нового року.

З іншого боку, можна вибрати фільми, які завоювали найбільше нагород протягом року.

Сатира "Бердмен" ("Birdman") узяла оскари у головних категоріях. "Юність" ("Youth") італійського режисера Паоло Соррентіно отримала Європейський кіноприз. До переліку також варто додати переможців престижних кінофестивалів. Це іранський фільм "Таксі" ("Taxi"), якого нагородили Золотим ведмедем на Берлінале. Великим переможцем Каннського кінофестивалю стала драма про біженця "Діпан" ("Dheepan"), в той час як у Венеції неочікувано перевагу отримав фільм з Венесуели "Здалеку" (Desde Alla). Німецька кінопремія дісталась стрічці, знятій одним дублем, "Вікторія" ("Victoria").

Поза касовими зборами та престижними нагородами, кіно-оглядач DW Йохен Кюртен обрав свої 10 фаворитів 2015.

"Найжорстокіший рік" (США, "A Most Violent Year")

Як на мене, це фільм року. Режисер Джей Сі Чендор розповідає історію успіху середньої за розміром нафтової компанії в Нью-Йорку на початку 1980-их. У той час як Авель Моралес з усіх сил намагається дотримуватися закону та бути справедливим, його дружина Анна схильна заплющувати очі на ті чи інші речі. Політика та економіка, приватні та публічні сфери переплітаються у цій шедевральній історії, написаній та поставленій зі властивою Чендору великою точністю. Актори Оскар Айзек та Джесіка Честейн - це пара року в кіно.

"Левіафан" (Росія, "Левиафан")

Російський кінорежисер Андрій Звягінцев показує життя та роботу в іншому кінці світу, "Левіафані". Автомеханік Микола змушений захищатися від корумпованого та жадібного до влади провінційного мера. "Левіафан" - це відчайдушна і безнадійна боротьба, похмуре сучасне кіно. Фільм, ймовірно, дає найбільш неприкрашену і реалістичну картину сучасної Росії за Володимира Путіна.

"Мисливець на лисиць" (США, "Foxcatcher")

Зовсім інша історія про США у 1980-і роки - уже на основі реальних подій. Режисер Беннет Міллер розповідає історію про братів єдиноборців Марка і Девіда Шульца, які виграли золото на Олімпійських іграх 1984 року. Потім вони познайомилися з мільярдером Джоном Е. Дюпоном, спадкоємцем сімейної династії США Дюпонів - власників найбільшого хімічного гіганта США вартістю в мільярди доларів. Історія досить дивна - і закінчується трагічно. Гра акторів - приголомшлива.

"Стів Джобс" (США, "Steve Jobs")

Це ще один фільм про супер-багатого американця. Йому стає дедалі важче розмежовувати реальність та ілюзію. Британський режисер Денні Бойл розповідає історію засновника Apple, Стіва Джобса через чуттєву виставу на три дії. Майкл Фассбендер, у ролі Стіва Джобса, описує зростання колись заснованої на доволі хиткій основі компанії, яка стала домінувати у всьому світі.

"Все буде добре" (Німеччина, "Everything Will Be Fine")

Одним із найкрасивіших сюрпризів 2015 кіно-року було повернення Віма Вендерса. За винятком кількох видатних документалок, здавалося, що творчі сили покинули німецького режисера. За допомогою "Все буде добре" майстер нового німецького кіно вчергове продемонстрував, чому його так хвалять. "Все буде добре" - одночасно меланхолійний і драматичний - вистрілив у 3D. Вендерс продемонстрував, що ця технологія не обов’язково має бути обмежена космічними сагами та анімаційними фільмами.

"Фрайштатт"(Німеччина, "Freistatt")

А ось ще один сюрприз з Німеччини - ймовірно, найвидатніший фільм-дебют 2015 року, принаймні з німецької точки зору. У стрічці "Фрайштатт" режисер Марк Бруммунд описує жахливі випробування, які пережив 14-річний хлопець в навчальному закладі на півночі Німеччини в 1970-их роках. Той факт, що такі умови існували в деяких німецьких установах донедавна, додав фільму ваги. Цей фільм не лише зворушив багато сердець своїми вражаючими кадрами, а й відкрив людям очі.

"Любов і милосердя" (США,"Love & Mercy")

"Любов і милосердя" - це фільм для всіх закоханих у музику. Він розповідає трагічну історію лідера гурту The Beach Boys Брайана Вілсона, який переніс нервовий зрив у 1960 році. Чудовий фільм Білла Поланда про історію поп-музики, 60-і та 70-і роки, і про те, як вижити в цьому світі, якщо відмовитися від нав'язуваних норм та відповідати очікуванням суспільства.

"Святий Лоран. Страстi великого кутюр'є" (Франція, "Saint Laurent")

Герой цього біографічного фільму - чутливий митець. Як і Брайан Вілсон, французька ікона моди Ів Сен-Лоран намагався зберегти баланс між генієм і божевіллям. Його історія уже лягала в основу чудового фільму торік ("Ів Сен-Лоран"/"Yves Saint Laurent" режисер Жаліль Леспер, у головній ролі П'єр Ніне). Друга версія фільму - режисера Бертрана Бонелло з Гаспаром Ульєлєм в головній ролі - трохи віддаленіша, але водночас більш експериментальна. Це фільм, який дозволяє наблизитися і розгледіти самобутнього митця.

"Таксі" (Іран,"Taxi")

Іранський режисер Джафар Панагі, попри заборону на виїзд з країни, спромігся показати абсолютно інший світ у своєму фільмі. Для цього він просто сів у таксі і дозволив нам відкрити для себе іранське суспільство таким, яким воно зайшло в його авто. Фільм - дуже простий і знятий зі скромним бюджетом - вийшов неймовірно зворушливим та справжнім. "Таксі" відстоює мужність режисера, який переслідується іранською державою, і водночас є поетичним твором мистецтва. Панагі в лютому отримав Золотого ведмедя за свою стрічку - заслужено.

"Емі" (США, "Amy")

2015 був також роком чудових документальних фільмів. З’явилося три хороших фільми про кіно: "Олтмен" ("Altman") "Це Орсон Веллс" ("This is Orson Welles") і "Гічкок/Трюффо" ("Hitchcock/Truffaut"). Ще вразила документалка "Собаче серце" ("Heart of a Dog"), поставлена музикантом та перформером Лорі Андерсоном.

Найбільше запам’ятався музичний документальний фільм "Емі" ("Amy: The Girl Behind the Name"), який вразив навіть тих, хто не був фанатом співачки Емі Вайнхаус. Режисер Азіф Кападіа показав її коротке та інтенсивне життя виключно через документальні кадри. Емі Вайнхаус померла у віці 27 років - стільки ж було Дженіс Джоплін, коли вона пішла з життя. Щоб дізнатися, що іще спільного мають ці дві співачки, подивіться ще одну відмінну документалку, "Дженіс: сумна маленька дівчинка" ("Janis: Little Girl Blue") - вийде в січні 2016 року.