Знайти німецьке пиво у світі - не проблема. Більшість відомих сортів продаються у супермаркетах та присутні в меню багатьох пабів і пивних локалях. Одначе представлені за кордоном здебільшого лише "розкручені" пивні бренди з хорошою мережею дистрибуції, як-то бременське Beck's чи баварські сорти Löwenbräu, Paulaner та Franziskaner.

Тим не менше, останнім часом заявити про себе вголос на світовому ринку зголосилися і кельнські пивовари. "У нас добре ідуть справи на американському ринку. Наші продажі там за останні три роки збільшилися на 200 відсотків",- розповів Deutsche Welle керівник кельнської приватної броварні Gaffel Генрих Філліп Бекер. За його словами, дедалі популярнішим їхнє світле пиво стає і в Росії, Китаї та Бразилії.

Замалі для баварців

Трохи статистики: 20 різновидів кельшу виробляють на десяти пивоварнях у Кельні. Три найбільших бренди, добре знані у місті та довколишніх околицях, це Früh, Reissdorf та Gaffel. На відміну від баварського пива, яке традиційно розпивають з півлітрових і навіть літрових кухлів, кельш "потягують" з видовжених стаканчиків місткістю 0,2 літра, 0,3 літра і дещо рідше - 0,4 літра. Це робиться задля того, щоби спожити пиво, поки воно зимне, кажуть кельнські знавці пивної традиції.

"Для баварців наші стакани були б замалими. А так офіціант постійно підносить свіже і зимне пиво",- каже Бекер.

Від Рейну до Темзи

У Кельні туристи, як правило, довго на офіціанта не чекають. Іноді їм поповнюють келихи раз за разом, аж поки хтось з місцевих не дасть цінну пораду: якщо ти вже випив достатньо, поклади на стакан підставку. Це сигнал офіціантові про те, що "пивну сесію" завершено.

Віднедавна кельнським пивом можна насолоджуватися й у Лондоні. Місцевий паб, неподалік Тауерського мосту, імпортує цей напій з берегів Рейну. "Ми помітили, що це дуже пасує англійській культурі споживання пива, бо кельш лагідний на смак. Його можна багато випити, бо швидко він не дає в голову",- розповідає менеджер пабу Шаун Восс.

Тим не менше, вона відзначає, що більшість клієнтів до традиційної тари не звикла. Пити з чогось меншого за пінту, утричі більшу за кельнський стаканчик, видається їм дивним, каже менеджер. Тож кельш там замовляють у більшій тарі, незважаючи на високу ціну у 6 фунтів.

Згідно з директивами Єврокомісії, кельш може носити своє ім’я, якщо його було зварено у кельнському регіоні. Той самий принцип діє відносно, наприклад, шампанського, яке має походити з провінції Шампань.

Плани експансії

Одначе на хвилі закордонної популярності кельшу невеликі пивоварні у Нью-Йорку, Бостоні, Філадельфії та Портланді теж почали варити власну альтернативу західнонімецькому пиву.

"Вони виробляють кельш у дуже малих обсягах. Тому для нас це не загроза. Ми їх розглядаємо швидше як послів бренду",- каже Бекер, додаючи, що промислове виробництво кельшу за кордоном вже потягло б за собою судовий позов.

Броварня Gaffel зараз працює над зміцненням своїх позицій як на домашньому, так і на закордонному ринках. 90 відсотків продукції залишається вдома. Як кажуть у компанії, кожна третя пляшка пива, продана у Кельні, була зварена саме на цій броварні. Тим не менше, у планах компанії - значне розширення експорту до Росії, Китаю та країн Африки. Все ж, як визнає керівник броварні, якоїсь конкретної стратегії виходу на закордонні ринки вони досі не мають. Це радше задоволення ринкового попиту на їхній продукт, і він постійно зростає, кажуть у компанії.

Автор: Катерін Болсовер, Дмитро Каневський
Редактор: Захар Бутирський