Трамп висунув на посаду судді Верховного суду консерватора
Григорій Аросєв | Дмитро Прокопчук
1 лютого 2017 р.
Дональд Трамп висунув консервативного суддю Ніла Горсача на довічну посаду у Верховному суді, проте лідер демократів у Сенаті вже засумнівався в тому, чи це доречний вибір.
Реклама
Новим суддею Верховного суду США президент країни Дональд Трамп запропонував призначити 49-річного Ніла Горсача. Про це Трамп оголосив увечері у вівторок, 31 січня, в Білому домі. Кандидатура нового судді повинна бути затверджена американським Сенатом.
Представляючи Горсача, Трамп підкреслив, що він володіє "блискучим розумом", "видатними юридичними навичками" і "колосальною дисципліною", а також користується підтримкою як республіканців, так і демократів.
Однак лідер демократів у Сенаті Чарлі Шумер уже заявив, що кандидатура Горсача викликає у нього сумніви: "Суддя Горсач неодноразово виступав на стороні корпорацій в їхніх спорах з трудящими, виявляв негативне ставлення до прав жінок і, що викликає найбільше занепокоєння, дотримувався ідеологічного підходу до юриспруденції, що змушує мене сумніватися в тому, що він зможе стати сильним, незалежним суддею Верховного суду". У зв'язку з цим Шумер пообіцяв, що демократи ініціюють масштабні дебати щодо кандидатури Горсача в Сенаті.
Верховний суд США складається з дев'яти суддів. Їх висуває глава держави, а затверджує Сенат. Судді займають свої посади довічно. Необхідність висунути нову кандидатуру на пост судді Верховного суду виникла після того, як в лютому 2016 помер 94-річний Антон Скаліа, обраний ще при президенті США Рональді Рейгані. Скаліа був відомий як один з найбільш консервативних представників Верховного суду. Після його смерті кількість суддів, призначених президентами-демократами і президентами-республіканцями, зрівнялася.
У березні 2016 року тодішній президент США Барак Обама висунув на місце, що звільнилося, Мерріка Гарланда, однак республіканці заблокували його призначення. Вони заявили, що посада судді має бути зайнята тільки після президентських виборів. Це спричинило невдоволення у лавах демократів, і вони заявили, що зроблять все можливе для блокування республіканського кандидата.
Затвердження Горсача може схилити баланс на користь республіканців. Верховний суд є судом вищої інстанції в США і виносить рішення з ключових політичних та суспільних питань, включаючи аборти, володіння зброєю, права релігійних груп і ЛГБТ-спільноти, смертну кару, президентські повноваження та інші.
Які насправді владні повноваження у президента США
Господар Білого дому - найсильніша людина світу. Принаймні так вважають. Насправді ж все не так однозначно: повноваження американського президента теж мають свої обмеження.
Фото: Klaus Aßmann
Згідно з конституцією...
Президента обирають на 4 роки і він не може залишатися при владі довше за два строки. Він - глава держави й уряду, який заправляє усім державним апаратом, що налічує близько 4 мільйонів працівників, і відповідає за виконання ухвалених Конгресом законодавчих актів. Конституція наділяє його і "силою визнання" - президент може без згоди Конгресу приймати послів, визнаючи державність їхніх країн.
Фото: Klaus Aßmann
Система стримувань і противаг
Конституцією США передбачений принцип розподілу трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої та судової. Така система покликана врівноважити усі владні інститути, не надаючи переваги жодному з них. Президент має право помилування громадян, а також призначає федеральних суддів, але лише за згодою Сенату. За цим же принципом він призначає міністрів та послів.
Фото: Klaus Aßmann
Сила звернення "Про становище в країні"
Президент мусить звітувати перед Конгресом про ситуацію в державі. Саме це він і робить у своєму зверненні "State of the Union" (Про становище в країні), під час якого він не може виступати із законодавчими ініціативами, але вільний озвучувати ті чи інші теми й пропозиції. Таким чином він може тиснути на Конгрес за допомогою уваги громадськості. Інших засобів тиску він не має.
Фото: Klaus Aßmann
Він може просто сказати "ні"
Президент може заветувати законопроект, повернувши його в Конгрес без власного автографа. Подолати президентське вето можна лише двома третинами голосів обох палат Конгресу. За даними Сенату, в історії США з 1500 випадків накладання вето, подолати його вдалося лише 111 разів. Це лише сім відсотків від загальної кількості.
Фото: Klaus Aßmann
"Сірі зони" законодавства
Конституція та постанови Верховного суду США не дуже чітко визначають межі президентських повноважень. Ці прогалини уможливили появу другого типу президентського вето - "кишенькового вето". За певних обставин, президент може "покласти" законопроект, образно кажучи, в кишеню, його не підписуючи. Закон не набере чинності і Конгрес буде безсилим. Цей трюк використовували вже понад тисячу разів.
Фото: Klaus Aßmann
Указ із силою закону
Президент може віддавати урядовцям укази щодо того, як вони мають виконувати свої обов'язки. Ці директиви, відомі як "Executive orders", мають силу закону і не потребують додаткового схвалення з боку інших інституцій. Однак, влада президента не безмежна: такий указ може скасувати суд або ж Конгрес може ухвалити зустрічний закон на противагу. Такий указ може бути скасований наступним президентом.
Фото: Klaus Aßmann
Як переграти Конгрес
Президент може домовлятися про укладання угод з урядами інших країн. Останнє слово - за Сенатом. Він мусить більшістю у дві третини голосів їх схвалити. Щоби обійти норму, президенти нерідко надають угоді статус "Executive agreement" (виконавча угода), який не потребує затвердження у Сенаті. Вони залишаються чинними допоки Конгрес не ухвалює законів, направлених на втрату угодами юридичної сили.
Фото: Klaus Aßmann
Коли без Конгресу не обійтися
Президент США є і головнокомандувачем. Але війну оголошує Конгрес. Існувала суперечність у тому, чи може президент направляти війська для участі у збройному конфлікті без згоди Конгресу. Під час ніксонівської війни у В'єтнамі в Конгресі ухвалили спеціальний закон, яким звузили повноваження президента у царині початку воєнних дій, зобов'язавши його тісно співпрацювати з Конгресом.
Фото: Klaus Aßmann
Ультимативний контроль
У випадку зловживання президентом своїм службовим становищем або ж вчинення правопорушення, Палата представників може розпочати процедуру імпічменту. В історії це ставалося двічі, але обидва рази безуспішно. Існує, однак, більш дієвий запобіжник - бюджет, який ухвалює Конгрес. За бажання, Конгрес може просто "перекрити" грошовий "кран", звівши нанівець будь-яку ініціативу президента.