Трамп дозволив високопосадовцям США їздити на Тайвань
Стас Соколов
17 березня 2018 р.
Трамп пішов на крок, який роздратував офіційний Пекін. Ідеться про пожвавлення відносин США й Тайваню, який Китай вважає своїм.
Реклама
Президент США Дональд Трамп у п'ятницю, 16 березня, підписав правила, які дозволяють американським високопосадовцям їздити на Тайвань попри очікуване роздратування офіційного Пекіна. Останній вважає острів частиною "єдиного Китаю". У документі Тайвань названий "маяком демократії" в Азії. Дипломатичні зв'язки між Вашингтоном та Тайбеєм відсутні з 1979 року, їхня економічна співпраця доволі тісна, зазначає агенція новин AFP.
Тайвань у суботу, 17 березня, привітав рішення адміністрації Трампа. В офіційній заяві зазначається, що уряд Тайваню "підтримуватиме й далі принципи взаємодовіри та взаємовигоди, як і тісні контакти та зв'язок з США", цитує агентство AP. Китай своєю чергою назвав рішення Білого дому порушенням обіцянки не відновлювати контактів з Тайбеєм.
Конфлікт Тайваню та материкового Китаю триває з кінця 1940-х та громадянської війни Гоміньдану з силами комуністів. Після поразки в 1949 році представники Гоміньдану на чолі з Чан Кайші втекли на острів, вони не визнавали владу Компартії на материку. До 1949 року Китайська Республіка, що контролювала Тайвань, була міжнародно визнаним представником Китаю, членом-засновником Організації Об'єднаних Націй і одним з постійних членів Ради Безпеки ООН. 1971 року Тайбей поступився місцем в ООН Пекіну. Відтоді ООН і більшість країн світу визнають юрисдикцію КНР як над материковим Китаєм, так і над Тайванем.
Від Тяньаньменя до Майдану: головні площі революцій
Тут вирішуються долі правителів, країн і народів. Вони притягують до себе незадоволених, протестувальників, тих, хто хоче бути почутими. Міські площі і в наш час стають місцем битв і радикальних змін.
Фото: picture-alliance/KEYSTONE
"Різанина 4 червня"
Під такою назвою увійшло в історію жорстоке придушення мирних протестів на пекінській площі Тяньаньмень 4 червня 1989 року. Учасники демонстрацій і мітингів (насамперед молодь) вимагали демократичних реформ. У ніч на 4 червня влада КНР наказала армійським підрозділам за участю танків "очистити" площу. Загинуло, за різними даними, від 200 до 1000 чоловік. Сотні стратили пізніше.
Фото: Reuters
Від гільйотини до згоди
Під час Великої французької революції на цій паризькій площі, яка тоді і називалася Площею революції, стояла гільйотина. Тут страчували "ворогів народу": від короля Людовика XVI і Марії-Антуанетти до вождів комуни Дантона і Робесп'єра. Після закриття Якобінського клубу і припинення кривавих страт площу перейменували на Площу Згоди - Пляс де ля Конкорд.
Фото: Gmeinfrei
Бунтівне каре
Повстання декабристів, відверто кажучи, навряд чи можна назвати революцією, навіть невдалою революцією. Але його значення - історичне і символічне – настільки велике, що 14 грудня 1825 року стало однією з найвідоміших дат російської історії. Це повстання увічнило і Сенатську площу, на якій розташовувались бунтівні війська.
Фото: gemeinfrei
Народне повстання
У червні 1953 року відразу в кількох містах НДР почалися страйки робітників і будівельників. Вони висували не лише економічні, але й політичні вимоги, протестуючи проти всевладдя СЄПН. Найбільші демонстрації проходили в Берліні, тоді ще не розділеному муром. Вони переросли в народне повстання. Повстанці величезною колоною пройшли Паризькою площею перед Бранденбурзькими воротами.
Фото: picture-alliance/ dpa/dpaweb
У колективній пам'яті
Налякана народним обуренням, влада НДР звернулася до радянського військового командування. І за допомогою радянських танків повстання вдалося придушити. Кілька десятків людей було застрелено радянськими солдатами і східнонімецькими поліцейськими, сотні були ув'язнені. День 17 червня 1953 назавжди залишився в колективній пам'яті німців. Його досі відзначають у Німеччині.
Фото: picture alliance/AP Photo
Провісник Оксамитової революції
І знову радянські танки - цього разу на Вацлавській площі у Празі. 24 дивізії країн Варшавського договору були введені в ніч з 20 на 21 серпня 1968 року в Чехословаччину, щоб придушити "празьку весну" - період ліберальних реформ у тоді ще соціалістичній ЧССР. На цій же площі через 21 рік пражани святкували перемогу Оксамитової революції. Комуністи були усунуті від влади.
Фото: AP
Перемога "Солідарності"
Площею "Солідарності" називається зараз площа перед гданською верф'ю, яка раніше носила ім'я Леніна. Тут свого часу виникла незалежна профспілка "Солідарність". Влітку і восени 1980 року в Гданську та інших містах Польщі почалася хвиля страйків. У грудні польська влада погодилася задовольнити вимоги страйкуючих, і лідера "Солідарності" Леха Валенсу вшановували як народного героя.
Фото: picture alliance/Effigie/Leemage
Аеропорт "Шереметьєво-3"
Свідченням недієздатності не тільки радянської ППО, але й всієї політичної системи СРСР, одним із стовпів якої була мілітаризація країни, став політ Матіаса Руста. 18-річний німець перелетів з Гельсінкі до Москви на легкому літачку і приземлився 28 травня 1987 на Червоній площі. Політ Руста став одним із символів перебудови і призвів до революційних змін у зовнішній політиці СРСР.
Фото: picture-alliance/dpa
"Арабська весна"
Назва площі Тахрір у Каїрі у перекладі означає "Площа звільнення". У 2011 році тут збиралися до мільйона людей, які домоглися, зрештою, відставки президента Мубарака. Хвиля повстань, революцій, масових протестів охопила арабський світ. У січні 2013 року площа Тахрір знову стала центром протестів - цього разу проти антидемократичної політики Мухаммеда Мурсі.
Фото: REUTERS
Проти прем'єра
На площі Таксим в центрі Стамбула у травні 2013 року йшли справжні бої між поліцією і демонстрантами. Приводом для масових протестів стали плани знесення історичних будівель і вирубки дерев довколишнього парку. Але справжньою причиною протестів, що перекинулися і на інші міста Туреччини, було невдоволення політикою прем'єр-міністра Ердогана, лідера ісламської Партії справедливості.
Фото: Ozan Kose/AFP/Getty Images
Дівчина на Майдані
На Майдані. "Фашистських молодчиків", про яких так наполегливо розповідають більшість російських ЗМІ і навіть офіційні особи, не видно. Тут зовсім інші люди.