Дональд Трамп переміг у боротьбі за Білий дім значною мірою й тому, що йому вдалося схилити на свій бік розчарований середній клас - так званих "розлючених білих чоловіків". Багато його промов вирізнялися жорсткою антиглобалістською риторикою: Трамп поставив під сумнів доцільність економічної співпраці з іншими країнами. Він хотів би переглянути угоду про Північноамериканську зону вільної торгівлі (NAFTA) та взагалі відмовитися від договору з ЄС про Трансатлантичне торговельне та інвестиційне партнерство (TTIP). І це ще не все: Трамп обіцяє повернути в США перенесені до Китаю робочі місця.

Такі гасла знайшли відгук передусім у білого середнього класу. У той час як багаті - значною мірою завдяки і глобальній економічній співпраці - стають ще багатшими, середньому класу вона не принесла швидше жодного зростання добробуту. Працівникам заводів у так званому "промисловому поясі" - колись процвітаючому регіоні на північному сході США - усе складніше зводити кінці з кінцями, навіть попри більшу кількість робочих місць, які, як правило, є погано оплачуваними. Трамп поклав відповідальність за ці негаразди на глобалізацію та вільну торгівлю.

Антиглобалізм - опора сучасного популізму

Образи ворога - чи не найпопулярніший інструмент у репертуарі популіста. Вони загострюють у людей відчуття ідентичності, згуртованості та відволікають від власних невдач. Євреї, мусульмани, більшовики, сіоністи, індіанці, соціал-демократи - завжди є образи ворога, якими може послуговуватися популіст. А тепер у тренді ще один - глобалізація. Все частіше багатогранне явище зводять до абстрактної загрози.

Неопротекціонізм Трампа - не окремий випадок. Противники глобалізації, які виступають за протекціоністські заходи, зараз є всюди. Brexit був не лише антиєвропейським феноменом - він означав також відмову від глобалізації разом з масовою міграцією. Популярний сьогодні у Франції "Національний фронт" теж закликає до жорсткого протекціонізму в економіці. Не настільки популістським, але навіть більш рішучим є опір у Німеччині угодам про зони вільної торгівлі TTIP чи CETA.

Рольф Ланґгаммер, колишній директор німецького Інституту світової економіки, пояснює цей тренд тим, що темпи зростання глобальної економіки останніми роками уповільнилися. А це загострило розподільні конфлікти, відповідальність за які правопопулісти покладають на глобалізацію. При цьому корінь зла криється радше в технічному прогресі. Процеси автоматизації у виробництві у багатьох сферах знижують потребу у персоналі. Підприємства звільнятють робітників, знижуючи виробничі витрати. 

Кінець епохи?

Чи позначає старт президентства Трампа початок кінця економічної глобалізації? Початок низхідної спіралі, яка поступово приведе світову економіку до стану роздрібненості на окремі держави? Принаймні показники індексу глобалізації логістичного концерну Deutsche Post DHL натякають на це. Вони вказують, що іноземні інвестиції, торговельні та грошові потоки з моменту початку фінансової кризи 2007 року постійно скорочувалися.

Директор німецького Інституту макроекономіки Ґустав Горн переконаний, що відповідальність за цей тренд лежить передусім на Китаї. Двигун світової торгівлі вже давно функціонує не бездоганно. За оцінкою Горна, протекціоністські заходи "від Трампа" можуть завдати ще більшої шкоди світовій торгівлі.

Раптовий "спад глобалізації" ще кілька років тому вважали неможливим. Упродовж десятиліть панувало переконання, що глобалізація розв’язує проблеми світу, приносить користь бідним і збільшує добробут. Особливо з моменту відкриття Китаю та падіння "залізної завіси" міжнародна торгівля та рух капіталів постійно зростали. Успішне утворення спільного ринку ЄС та виникнення фінансово міцного середнього класу в Індії, Росії та Китаї лише підтвердили правдоподібність твердження про "благотворний" вплив глобалізації.

Ця ейфорія щодо глобалізації на якийсь час стихла. Світова торгівля стагнує. Тепер ще й противник глобалізації став президентом економічно найпотужнішої країни світу. Популісти у всьому світі виступають проти глобалізації та вільної торгівлі. Чи буде завдано глобалізації - феномену, який з часу індустріалізації лише зростав - смертельного удару?

Незаперечним є факт, що глобалізації ми завдячуємо багатьма позитивними ефектами. Рольф Ланґгаммер вказує на те, що від глобалізації у виграші були як розвинені країни, так і перехідні економіки. Сотні мільйонів людей у країнах, що розвиваються, змогли вирватися з бідності завдяки тому, що національні ринки відкрилися. Ґустав Горн підтверджує, що багаті та бідні країни рівною мірою мали вигоду від глобалізації. Особливо Китай, Мексика, Бразилія та Південно-Африканська Республіка завдяки світовій торгівлі продемонстрували швидкий розвиток. Утім, зазначає Горн, добробут, якого було досягнуто завдяки глобалізації, мав би бути краще розподілений.

Спільний ринок ЄС - стабілізатор

В Європі вільна торгівля також дала позитивний ефект. Завдяки спільному європейському ринку добробут країн Південної та Східної Європи значно зріс. Від Іспанії до Румунії - після приєднання до ЄС та спільного ринку - рівень життя у країнах за короткий час різко покращився. Окрім того, в Європі вільна торгівля за межі національних кордонів стала каталізатором миру та порозуміння між народами. Економічне переплетення робить війни майже неможливими. У всьому світі глобалізація поєднала людей різних культур. Той, хто виступає проти глобалізації, підтримує таким чином неузгоджені егоїстичні дії окремих держав.

Протекціонізм не розв'яже проблем

Трамп прагне ізолювати США та обмежити світову торгівлю. Однак план щодо перегляду договорів про вільну торгівлю нічого не дасть розчарованому американському середньому класу. Ґустав Горн запевняє, що економічна політика Трампа у довгостроковій перспективі завдасть шкоди реальному сектору економіки та фінансовим ринкам у США. Але ще важливіше: середньому класу вона взагалі нічого не принесе. Зниження податків для багатих лише посилить нерівність та сприятиме перерозподілу коштів знизу нагору.

Обидва експерти сходяться на думці, що економічна політика, яка обмежить дію договорів про вільну торгівлю, не розв’яже проблеми американського середнього класу. Лянґгаммер стверджує, що важливу роль тут відіграє не так глобалізація, як технічний прогрес. У США нараховується багато провідних університетів, але в основі своїй система освіти є нерівною. У країні, в якій провідну роль відіграють високі технології, а не промисловість, високоосвіченим працівникам було б легше знайти собі застосування. Окрім того, у центрах "промислового поясу" проґавили можливість для структурних змін.

Глобалізація посприяла економічному зростанню, добробуту та порозумінню між народами. Через залякування популістів та утопістів, що хочуть покращити світ, глобалізацію пов'язують радше з ризиками, аніж з шансами. Недоліки перерозподілу як у перехідних, так і у розвинених країнах у багатьох випадках мають більш комплексні причини: структурні зміни, корупція, слабкі темпи зростання світової економіки. І цей список можна продовжувати нескінченно. Повернути назад колесо глобалізації - такий крок не лише мало наблизить до мети, а й зрештою сприятиме економічній та соціальній ізоляції. Покращення добробуту такий розвиток точно не принесе.