Майбутнє транзиту російського газу до ЄС через Україну з 2020 року невідоме. Тому заступник голови Єврокомісії з енергетичного союзу Марош Шефчович відвідає Москву 13 червня. Там він зустрінеться з міністром енергетики РФ Олександром Новаком і спробує домовитися про наступний раунд переговорів між ЄС, Україною та Росією. "Єврокомісія вірить, що наступна тристороння зустріч на рівні міністрів має відбутися якомога швидше", - заявили у прес-службі відомства 12 червня.

Переговори на паузі

Останній раунд тристоронніх переговорів відбувся ще у січні. Єдиним його результатом стала пропозиція Єврокомісією свого варіанту транзиту Україною. Шефчович тоді відмовився озвучувати деталі.

Російська сторона у січні дала чітко зрозуміти, що згодна продовжувати переговори не раніше травня - коли будуть зрозумілі підсумки президентських виборів в Україні. Але після інавгурації Володимира Зеленського з Києва не прозвучало жодних заяв про зміну позиції щодо транзиту.

Часу на завершення переговорів залишається дедалі менше - чинний контракт діє лише до кінця року. Якщо до 1 січня 2020 року не вдасться підписати новий контракт, то невідомо, чи продовжиться транзит російського газу до ЄС територією України. Тому Шефчович поспішає - він заявив, що хотів би провести наступний раунд переговорів ще до літньої перерви.

Гра на вичікування

Хоча в України тепер є новий президент, у Росії, судячи з усього, вистачає приводів для нового відстрочення. Адже на 21 липня заплановані дострокові вибори Верховної Ради, від результатів яких залежить, яким буде новий уряд України. Саме Кабмін визначає склад делегації, а також її цілі на газових переговорах.

Крім того, восени повинні сформувати новий склад Єврокомісії. Поки що невідомо ні хто відповідатиме у ній за енергетику, ні хто взагалі її очолить. Щоправда, навряд чи позиція Єврокомісії з газового питання зміниться кардинально. Крім того, рішення ухвалюються колегіально всіма 28 комісарами.

"Північний потік-2"

Російська сторона очікувала не лише завершення президентських виборів в Україні. Не менш важливий фактор - будівництво газопроводів "Північний потік-2" та "Турецький потік". Якщо обидві "труби" запустять, Росія зможе пустити ними майже весь газ, який вона зараз транспортує територією України.

У питанні транзиту між державами ЄС великих розбіжностей немає, на відміну від питання "Північного потоку-2" - у Центрально-Східній Європі в трубопроводі бачать загрозу, а країни, компанії з яких є учасниками проекту, наприклад Німеччина та Австрія, вважають його вигідним. А ось підтримку транзиту територією України всередині ЄС ніхто не заперечує. Канцлерка Німеччини Анґела Меркель (Angela Merkel) неодноразово говорила, що після запуску нового газопроводу транзит повинен зберегтися.

Керівництво України це, однак, не переконало. У Києві заявляли, що готуються до припинення транзиту російського газу в разі запуску маршрутів в обхід України.

Поки що неясно, коли саме можуть запустити "Північний потік-2". У Москві хотіли би його добудувати до кінця року та ввести в експлуатацію наступного. Однак після розширення дії Газової директиви ЄС на трубопроводи з третіх країн, отримати дозвіл на його експлуатацію буде набагато складніше. Крім того, Данія поки що не погодила спорудження ділянки "труби" у своїй виключній економічній зоні.

Позиція Євросоюзу

Інтерес ЄС полягає у стабільних поставках газу на його територію, зокрема і українським маршрутом. Тому Брюссель і виступив посередником у переговорах. За словами джерела DW у Єврокомісії, варіант, запропонований Шефчовичем у січні, залишається актуальним. Як тоді повідомляли ЗМІ, йдеться про контракт на 10 років з мінімальним обсягом річного транзиту на рівні 60 мільярдів кубометрів газу.

Позиція Росії

Для Москви важливим питанням є судові справи між "Нафтогазом" і "Газпромом" у Стокгольмському арбітражі. За підсумками двох рішень російська компанія залишилася винною українській близько 2,6 мільярда доларів США. Але вона подала апеляцію. У січні Новак заявляв, що для обговорення нового контракту слід спершу "врегулювати" судові суперечки.

У Києві і чути не бажають про те, щоб відмовитися від 2,6 мільярда доларів. Більше того, "Нафтогаз" ініціював нову справу в Стокгольмі, вимагаючи від "Газпрому" близько 12 мільярдів доларів компенсації за прискорену амортизацію української газотранспортної системи (ГТС). Якщо ж новий контракт на транзит буде укладено, то українська компанія знизить вимоги до двох мільярдів доларів.

Тепер неясно, чи захоче Москва продовжувати тристоронні переговори. На початку червня голова правління "Газпрому" Олексій Міллер висловився за прямі переговори з Україною. Важливішим запитанням, ніж транзит, він назвав постачання газу до України, яка припинила купувати блакитне паливо у РФ у 2015 році. Міллер запропонував ціну на 25 відсотків нижчу, "ніж є у нинішній час".

Позиція України

У "Нафтогазі" на слова Міллера відреагували одразу, заявивши, що поки що його пропозиція "виглядає менш привабливою, ніж ціни, доступні Україні на європейському ринку". Глава української компанії Андрій Коболєв додав, що готовий до переговорів лише в тристоронньому форматі.

У січні Україна також відкинула пропозицію РФ подовжити чинний контракт, підписаний 2009 року. Справа в тому, що з того часу українське законодавство змінилося в контексті євроінтеграції. Тому в Києві наголошують, що новий контракт можливий лише відповідно до правил ЄС. Йдеться, зокрема про те, що контракт з "Газпромом" на транзит буде підписувати окремий оператор ГТС, тобто нова компанія, яку хочуть виділити зі структури "Нафтогазу". Нинішній контракт таке розділення не передбачає. Крім того, тарифи в України з 2016 року визначає не контракт, а регулятор, тобто Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). У 2018 році він знизив плату за транспортування газу. За підсумками Україна отримала торік за транзит понад два мільярди євро, що склало близько двох відсотків ВВП країни. І ці кошти Київ у майбутньому втрачати не бажає.