Турецький державний лідер демонструє рішучість у боротьбі з сирійськими курдами на півночі Сирії: "Ми завершимо цю операцію найближчим часом, - заявив у неділю, 21 січня, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. - Вони тікатимуть, і ми проженемо їх всіх". Він переконаний, що "ліквідує" як Робітничу партію Курдистану (PKK), так і курдські "Загони народної самооборони" (YPG).

Така войовнича риторика цілком відповідає рішучим діям турецьких військових. У межах так званої операції "Оливкова гілка" турецька армія, за власними даними, завдала ракетного удару по понад 150-ти позиціях YPG. Як стверджують турецькі військові, їм вдалось знищити й низку складів боєприпасів. Курди повідомляють про щонайменше десятьох загиблих, серед яких - також мирні жителі.   

Операція проти курдських "Загонів народної самооборони" відбувається в час, коли Ердоган перебуває під потужним тиском як всередині країни, так і за її межами. Від початку протестів у Сирії в 2011 році він відкрито виступає за позбавлення влади президента Сирії Башара Асада. "Яке майбутнє може мати Сирія з президентом, котрий вбив майже один мільйон власних громадян", - заявив Ердоган у грудні минулого року.

Зовнішньополітичні проблеми Ердогана

Такі різкі слова є віддзеркаленням не в останню чергу складної політичної ситуації, в якій нині перебуває Ердоган, пише інтернет-портал Al-Monitor, що спеціалізується на проблемах Близького сходу. Туреччина в минулі роки пережила цілу низку зовнішньополітичних криз. І щоразу Ердоган намагався перевірити, як далеко дозволять йому зайти під час суперечок.

Однак тепер з огляду на те, що найближче майбутнє Асада видається більш-менш гарантованим, авторитет Ердогана дещо послабився. "Тому Анкара спрямовує всі свої потуги проти сирійських сил і називає Асада терористом", - пише Al-Monitor. За оцінками видання, цей маневр спрямований не лише проти сирійського президента - таким чином Анкара намагається знову налагодити часто доволі напружені відносини з іншими країнами. 

Саме наступ на позиції YPG демонструє, що через таку велику кількість різних конфліктів не може бути й мови про просте вирішення проблеми. Ворог мого ворога є моїм другом - ця формула більше не функціонує в Сирії. З одного боку, Туреччина та США дотримуються спільних поглядів стосовно Асада, але водночас у ставленні до сирійських курдів між ними зберігаються величезні розбіжності. У Вашингтоні вже давно сприймають їх як надійних партнерів у боротьбі проти джихадистів у Сирії. Тепер адміністрація Трампа намагається створити за їхньою допомогою, а також за допомогою секулярних противників режиму Асада тридцятитисячні прикордонні війська, мета яких полягатиме в стримуванні нового сплеску насильства з боку джихадистів.

Заспокійливі запевнення з боку курдів

Туреччина не може погодитись на такий крок. Адже в Анкарі "Загони народної самооборони" вважаються терористичною організацією. В Туреччині розмірковують так: якщо США озброять цю організацію, тоді вона перетвориться на фактично легітимну силу, яка матиме вплив і далеко за межами самої Сирії. Крім того, курдським "Загонам народної самооборони" в ході війни в Сирії вдалось встановити свій контроль на великій ділянці сирійсько-турецького кордону - нині говорять про приблизно 700 з 900 кілометрів. В Анкарі побоюються, що в разі закріплення на кордоні курдів практично під носом у Туреччини з'явиться ворог, якого буде вкрай складно контролювати.

Курди вважають такі побоювання Туреччини надуманими. "Туреччина використовує прикордонні війська лише як привід для того, аби влаштувати наступ на місто Афрін, - каже речник YPG Мурі Махмуд. - Ми вже давно тренуємо наші загони, і це не новина. Але з нашого боку ніщо не загрожує Туреччині".

Махмуд не виключає, що Туреччина має намір діяти не лише проти курдських "Загонів народної самооборони", але й проти секулярної "Партії демократичного союзу", яка підтримує YPG. "Турецький уряд не хоче, щоб наша демократична модель стала зразком для регіону. Тому він спочатку намагався побороти нас чужими руками. Але цього не вийшло. Тепер він вирішив атакувати нас напряму".

Напружені відносини із Заходом

Вдавшись до військової операції, Туреччина, яка є членом НАТО, викликала на себе критику з боку західних країн. Франція вже виступила з вимогою скликати спеціальне засідання Ради безпеки ООН. Міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан повідомив у соціальній мережі Twitter, що провів переговори зі своїм турецьким колегою Мевлютом Чавушоглу і закликав Туреччину оголосити широке перемир'я та забезпечити постачання в регіон гуманітарної допомоги. 

США не збираються позбавляти своєї підтримки курдські "Загони народної самооборони", оскільки таким чином вони переслідують ще одну політичну мету: вони хочуть обмежити вплив Ірану в регіоні. Це завдання повинні перебрати на себе помірковані противники Асада. Не можна дозволити Ірану реалізувати свою мрію про створення дуги в північному напрямку, заявив кілька днів тому держсекретар США Рекс Тіллерсон.

Москва підтримує дії Анкари

Водночас Росія підтримала турецький наступ на позиції курдських "Загонів народної самооборони". Адже Москва спільно з Тегераном є найважливішим захисником Асада. Тому вона в жодному разі не зацікавлена у тому, щоб вплив Ірану в Сирії зменшився.

Лінії зіткнення та конфлікти переплутались у цьому протистоянні. Військовими методами втихомирити регіон навряд чи вдасться.