Туреччина: студентів судять за антивоєнний протест
Бурку Каракас | Захар Бутирський
6 червня 2018 р.
Цієї середи починається суд над 22 студентами, які протестували проти вторгнення турецької армії у сирійський Афрін. Їх звинувачують у пропаганді тероризму.
Реклама
18 березня турецький президент Реджеп Таїп Ердоган оголосив про "остаточне" захоплення центру північносирійського міста Афріна, де проживає переважно курдське населення. Наступного дня група студентів Босфорського університету в Стамбулі організувала святкування цієї події. А на знак підтримки дій турецьких військових студенти роздавали охочим рахат лукум - турецька пропаганда розповідала, що жителі Афріна зустрічали цими солодощами турецьких окупантів.
У тому ж стамбульському університеті 22 інших студенти й студентки влаштували протест проти вторгнення в Афрін. На їхньому банері було написано: "Не буває солодощів окупації та кровопролиття". Між двома групами зчинилась бійка. Коли ж приїхали поліцейські, то, за дивним збігом, затримали лише критиків військової операції. Їх запроторили до в'язниць у Бакиркеї та Селімбрії. А невдовзі студентам висунули звинувачення у терористичній пропаганді. Процес над 22 молодими людьми починається цієї середи. Родини й друзі студентів не на жарт стурбовані.
"Про правосуддя не йдеться"
Товариші по університету вже створили групи підтримки. Тільбе Акан теж затримали через кілька днів після тих протестів, але того ж дня відпустили. Вона приготувала плакати й відео для своїх друзів. Тільбе вважає їхнє затримання політичним замовленням та не вірить, що йдеться про правосуддя. Президент Ердоган у промові 24 березня сам дав політичну оцінку протестам: "Віруюча, національна, наша молодь роздає "солодощі для Афріна". А тоді приходять ці комуністи, зрадники батьківщини і трощать їхню акцію. Ми вживаємо заходів стосовно цих молодих терористів. Ми позбавимо їх права вчитись в університеті.."
Загроза виключення з університету
Те, в чому звинувачують студентів, не є злочином, а проявом свободи слова, вважає адвокат обвинувачених Догушан Айдин Айґюн. Однак в реальності їм можуть загрожувати серйозні санкції. Арешт може позначитись на їхньому навчанні. Їх можуть не допустити до іспитів. Адже у 2016 році було видано тимчасовий декрет на період надзвичайного стану, яким забороняється складання екзаменів в учбових закладах тим, кого заарештували за членство у терористичній організації.
Багатьом викладачам також не до вподоби арешт студентів і вони не бояться про це казати. Як розповідає представник вишу Чан Чандан, весь колектив спантеличений. "Нашим студентам вішають ярлики терористів за те, що вони висловили свою політичну позицію, сказали, що вони проти війни", - обурюється Чандан. Він вважає неприйнятним те, що в них відбирають свободу і право на навчання. І обіцяє, що університет докладе усіх зусиль, аби відстояти своїх студентів.
За антивоєннігасла загрожує покарання
Есен Деніз Юстюндаг, яка вчиться на вчительку у Босфорському університеті, з 3 квітня перебуває у жіночій в'язниці в Бакиркеї. Їй теж закидають поширення пропаганди тероризму. Доказом слугує той факт, що вона несла транспарант зі словами: "Ні війні, даєш мир!", "AKP ( Партія справедливості та розвитку - Ред.) - убивця і розплатиться за скоєне!", "Палац хоче війни, народи хочуть миру." Її сестра Езлем Юстюндаг відвідує її щопонеділка. Побачення триває 35 хвилин. Вона каже, що за ґратами сестрі дають їжу без білків: "В неї проблеми з харчуванням. В обід вона отримує варену картоплю, увечері картоплю із соусом. І так вже два-три тижні", - каже сестра ув'язненої і додає, що найбільше сподівається на те, що суд буде справедлимвим.
Одна проти системи: історія судової репортерки у Туреччині (31.01.2017)
02:14
Дитячі руки - дорослі прибутки: як діти з Сирії працюють у Туреччині
Тисячі дітей, які втекли зі своїми батьками з Сирії до Туреччини, працюють, замість того, щоб навчатись у школі. Щоб хоч якось допомогти батькам, діти біженців працюють іноді по 12 годин на добу.
Фото: DW/J. Hahn
Гори тканини і море роботи
Халілю 13 років, він родом з Дамаска. П'ять днів на тиждень підліток працює в кравецькій майстерні, розташованій у підвалі житлового будинку в робітничому районі Стамбула. Такі майстерні тут знайдеш практично на кожній вулиці. І чи не в кожній з них працюють однолітки Халіля.
Фото: DW/J. Hahn
Праця замість школи
Кравецькі машини строчать без угаву. Четверо з 15 працівників цієї текстильної міні-фабрики - діти, і всі вони родом із Сирії. Турецька легка промисловість - галузь, де широко використовується праця нелегальних робітників. До неї нерідко залучають дітей - дешеву, невибагливу та мовчазну робочу силу.
Фото: DW/J. Hahn
Сум за школою
"Про майбутнє я не думаю", - каже 13-річний Халіль, розкладаючи відрізи бавовняної тканини. Його товариш, віком дещо старший за Халіля, шиє з цієї тканини жіноче спіднє. Розкласти тканину, розрізати, зшити - всі дії доведено до автоматизму. У Сирії Халіль навчався в третьому класі, але потім спалахнула війна і його родині довелося тікати - відтоді він не ходить до школи.
Фото: DW/J. Hahn
Експлуатація чи допомога?
Дитяча праця заборонена турецьким законодавством. Той, хто наймає дітей віком молодше 15 років, ризикує відповісти перед законом. Про це відомо й власнику кравецької майстерні, тож він воліє не називати свого імені. "Я даю дітям роботу, щоб вони не жебракували. Знаю, що це заборонено, але, з іншого боку, я допомагаю родинам, котрі мають якось виживати", - запевняє він.
Фото: DW/J. Hahn
"Сподіваюсь повернутись додому"
Мусі теж минає 13-й рік. Так само, як і багато робітників цієї кравецької майстерні, він родом з населеної переважно курдами північної сирійської провінції Афрін. Як Муса проводить своє дозвілля? "Граю у футбол, - відповідає хлопчина. - Сподіваюся, в Сирії скоро настане мир і ми зможемо повернутися додому. Там я хочу вивчитися та стати лікарем".
Фото: DW/J. Hahn
Таємниця дешевизни
Щодня тут шиють тисячі жіночих трусиків - різного розміру, кольору та фасону. Потім їх продаватимуть на базарах за ціною кілька турецьких лір за штуку. Мета - випускати дешевше, ніж конкуренти з Китаю. Діти у майстерні заробляють в перерахунку менше 50 євроцентів за годину, а дорослі - десь вдвічі більше.
Фото: DW/J. Hahn
Батрачити по 12 годин на добу
11-річна Арас працює в цій майстерні вже четвертий місяць. Її мама вагітна, батько сам працює на текстильній фабриці. Робочий день Арас розпочинається о 8-ій годині ранку, і працює вона часом по 12 годин. За день лише двічі вона має право на перерву. За все це дівчинка заробляє 700 турецьких лір на місяць, що в перерахунку - десь 153 євро.
Фото: DW/J. Hahn
Навчання - розкіш
Через те, що вона працює з понеділка до п'ятниці, Арас не може відвідувати державну школу. Щоб отримати хоч якусь освіту, по вихідних вона відвідує заняття, котрі проводить сирійська доброчинна організація. У навчальному плані математика, арабська та турецька мови. Вчителюють тут сирійки, котрі самі втекли до Туреччини, рятуючись від війни на батьківщині.
Фото: DW/J. Hahn
Школа як місце відпочинку
Щодня невеличку сирійську школу відвідують близько 70 дітей у віці від чотирьох до 18 років. Іноді самі вчительки приходять додому до родин та переконують батьків, щоб ті хоч по деяких днях відправляли дітей до школи. Адже це дасть їм можливість мати бодай якусь надію на майбутнє та бути тими, ким вони є - дітьми.