Після успіху американського телесеріалу "Чорнобиль" кількість відвідувачів зони відчуження почала невпинно зростати. Однак усе частіше до місця однієї з найбільших техногенних катастроф їдуть лише за вражаючими селфі.
Чимало відвідувачів вирушають тепер до зони відчуження за ефектним селфіФото: picture-alliance/STR
Реклама
Державне агентство України з управління зоною відчуження днями оголосило, що кількість маршрутів 30-кілометровою зоною невдовзі зросте до 21-го. Йдеться про 13 наземних, 5 водних та 3 повітряні можливості відвідати Чорнобильську зону. Наприклад, природу території можна буде побачити під час турів річками Прип'ять та Уж.
Туризм у чорнобильській зоні б'є усі рекорди: за вісім місяців цього року її вже відвідали 75 тисяч туристів. За весь 2018-й рік там побувало 72 тисячі туристів. Асоціація чорнобильських туроператорів очікує стрибка до ста тисяч відвідувачів до кінця року. Цих туристичних рекордів очікують передусім завдяки феноменальному успіху мінісеріалу "Чорнобиль", прем'єра якого відбулася навесні цього року.
Масовий туризм
Хоча поняття туризму у зоні відчуження взагалі відсутнє, є лише відвідування з ознайомлювальною метою, наголошував у червні в інтерв'ю Deutsche Welle відповідальний за забезпечення пропуску та супроводу відвідувачів зони Кирило Гарник. Однак, схоже, що тепер відвідування зони вже набуло усіх рис масового туризму, зауважують кореспонденти інформагенції AFP, які досліджували те, як змінились поїздки до Чорнобильської зони після феноменального успіху серіалу.
Сьогодні у зоні відчуження існують усі можливості дізнатися про причини і наслідки катастрофи, на власні очі побачити покинуті людьми будинки і відвойовані природою місця, де час зупинився. Зрештою, до послуг відвідувачів і професійні гіди, які залюбки можуть відповісти на усі запитання.
Проте серіал "Чорнобиль" привабив і новий тип туристів, яким до історії цього особливого місця немає жодної справи. Чимало таких відвідувачів зацікавлені лише у тому, щоби зробити видовищне фото для Instagram."Їм більше не потрібна інформація, лише селфі", - нарікає співробітник і гід зони відчуження Євген Гончаренко.
Туристів побільшало, але багатьох зона відчуження цікавить лише як декорація Фото: Getty Images/S. Gallup
Одразу після виходу серіалу користувачів соціальних мереж почали критикувати за поширення "сексапільних" чи оптимістичних фото з міста енергетиків Прип'яті, яке спорожніло за кілька днів після аварії 26 квітня 1986 року.
Сценарист і продюсер серіалу "Чорнобиль" Крейг Мейзін відреагував тоді оперативно. У соцмережі Twitter він виступив із закликом до неґречних гостей. "Під час відвідування пам'ятайте, що жахлива трагедія сталася там. Поважайте тих, хто страждав і пожертвував собою", - написав він.
"Серіальні відвідування" лише розширюються
Туристи, що надихнулись на поїздку телефільмом, шукають насамперед місця, побачені у драмі, і дивуються, якщо дечого не знаходять, адже зйомки частково проходили у литовській Ігналіні. Водночас деякі українські турагентства навіть адаптували свої маршрути до локацій серіалу та пропонують спеціальні "серіальні" тури.
26-річний турист Філіп Шпаєрль (Philipp Speierl) з німецького Штутгарта був одним із понад 14 тисяч осіб, які відвідали зону відчуження у серпні цього року. У розмові з DW він розповів, що замовив місце на один із турів до Чорнобиля, бо після перегляду серіалу хотів дізнатися більше про катастрофу, тож їхав туди не просто заради зйомок світлин для соцмереж. Відвідування зони допомогло йому краще зрозуміти те, як розвивалися події, а українські супровідники навіть розвіяли деякі міфи. "Шкода, що сьогодні багатьом ідеться тільки про селфі, а не про знання про аварію та повагу до катастрофи, яка сталася 33 роки тому", - каже він.
Поки що ніхто не знає, як бути із масовим туризмом у Чорнобилі. Керівник міжнародної громадської організації "Центр Pripyat.com" Олександр Сирота називає "фастфудом" те, як організовують поїздки до зони відчуження деякі турагентства. Важко уявити, до чого призведуть плани уряду щодо збільшення туризму, адже відкрита для відвідування територія обмежена, додає він. До того ж, Прип'ять як полігон для військових навчань віднедавна використовує Нацгвардія України, проводячи там стрільби.
Нагадаємо, що в липні президент України Володимир Зеленський підписав указ, який передбачає розвиток туристичної інфраструктури Чорнобильської зони відчуження.
Водночас голова Асоціації чорнобильських туроператорів Ярослав Ємельяненко вважає, що просувати поїздки до зони відчуження слід саме як до місця для роздумів про одну із найбільших техногенних катастроф в історії людства.
Один день у Чорнобильській зоні відчуження
Чорнобильська зона відчуження перетворюється на справжній магніт для туристів. Кореспонденти DW також вирушили в одноденний тур, який пропонують туристичні агентства. У нашій фотогалереї - основні зупинки.
Фото: DW/D.Kaniewski
Магазин у селі Залісся
Після проходження паспортного контролю на КПП Дитятки, перша зупинка маршруту у 30-кілометровій Зоні відчуження - село Залісся. Колишні садові дерева виросли у справжній ліс, яким поросли центральні вулиці. До аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року тут проживало близько трьох тисяч мешканців. Їх евакуювали у Бородянський район Київщини. Згодом сюди повернулось кілька самоселів.
Фото: DW/D.Kaniewski
Дім Культури у Заліссі
Залісся було не останнім у районі селом. Тут, у 15 хвилинах від міста Чорнобиля, розташовувалась середня школа, бібліотека, пологовий будинок та Дім Культури (на фото), збудований у 1959 році. Приміщення непогано зберіглося - усередині все ще висить пропагандистський транспарант. У хорошому стані ліпнина, що оздоблювала сцену. Але долівка майже геть згнила, тож пересуватися слід обережно.
Фото: DW/D.Kaniewski
Техніка ліквідаторів у Чорнобилі
Наступна зупинка - Чорнобиль. Біля пожежної частини просто неба розташований музей техніки, задіяної у ліквідації наслідків аварії. У перші дні спеціалісти сподівалися з її допомогою розчистити особливо небезпечні завали. Але навіть техніка не витримувала високий рівень радіації, а виходячи з ладу, створювала для ліквідаторів зайві труднощі.
Фото: DW/D.Kaniewski
Алея Пам'яті
Алея Пам’яті меморіального комплексу "Зірка Полинь" в Чорнобилі - це символічне кладовище з назвами 162 населених пунктів, які зрівняли із землею після Чорнобильської катастрофи. Зі спогадів ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС Валерія Стародумова: "Метод захоронення називався "під себе". Інженерна машина розгородження (ІМР) мала викопати траншею поруч, зіштовхнути будинок і засипати землею".
Фото: DW/D.Kaniewski
Мікрозіверт? Бер? Мікрорентген? Кюрі?
Наступна зупинка - село Копачі. Воно розташоване в 10-кілометровій зоні. Село зазнала найбільш інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами. Саме тут туристи жваво вимірюють рівень радіації за допомогою дозиметрів, доступних за додаткову плату (150-300 гривень). Супровідники мають допомогти зорієнтуватися в одиницях вимірювання. Подекуди "фонить" і "зашкалює", пристрій гучно пищить.
Фото: picture-alliance/C.Junfeng
Дитячий садок у селі Копачі
Село розташовувалося лише у чотирьох кілометрах від ЧАЕС. Через сильне забруднення його ліквідували і заспиали землею. Одна з небагатьох будівель, що залишилась стояти - дитячий садок. Тут ще чимало дитячих іграшок, меблів, посібників із дошкільного виховання, є і батьківський куток. Лише дітей немає...
Фото: DW/D.Kaniewski
Майданчик перед 4-м енергоблоком ЧАЕС
Пам'ятник ліквідаторам аварії встановили на майданчику перед 4-м енергоблоком ЧАЕС. Сьогодні цей енергоблок уже вкритий новим захисним конфайнментом і виглядає цілком мирно. А в квітні 1986 року, після аварії, показники радіації тут перевищували норму у тисячі разів. У ліквідації наслідків однієї з найбільших техногенних катастроф взяли участь близько 600 тисяч осіб.
Фото: DW/D.Kaniewski
Радіологічний контроль на ЧАЕС
Перед входом до ЧАЕС обов’язково пройти контроль на предмет наявності радіологічного забруднення одягу. Як правило прилади звітують "чисто". В іншому разі дозиметристи спробують відчистити одяг. Якщо не вдасться - доведеться його залишити. Організатори обіцяють, що за день перебування у Чорнобильській зоні рівень радіаційного опромінення дорівнюватиме дозі, отриманій за годину польоту літаком.
Фото: picture-alliance/AA/V. Shtanko
Обід на станції
Після проходження радіологічного контролю, у станційній їдальні ЧАЕС пропонують повноцінний обід: борщ або суп, м'ясо з гарніром і салат, компот, сік та хліб. Тут можуть харчуватися і вегетаріанці: замість м'ясного можна взяти, наприклад, кавун та персик. Усі продукти - лише з-за межі зони відчуження. Ціна обіду - 100 гривень. Каву можна взяти окремо, в автоматі. Увага: автомат решту не дає.
Фото: DW/I. Sheiko
Прип'ять - місто атомників
Ось ми і в центрі Прип’яті - гордості соціалістичного містобудування. Рік заснування - 1970. До аварії в місті, розташованому в двох кілометрах від ЧАЕС, проживало близько 50 тисяч мешканців. На фото - "білий дім", де жила міська еліта та директор ЧАЕС Віктор Брюханов, засуджений згодом до 10 років ув’язнення. На першому поверсі - магазин "Веселка", після аварії слугував меблевим складом.
Фото: DW/D.Kaniewski
Автомати з газировкою
Ці автомати, встановлені біля кафе "Прип'ять", у радянські часи були невід'ємною частиною міського ландшафту. На них можна було натрапити на вулиці та у парках відпочинку. Цю модель АТ-101СК випускало виробниче об’єднання "Київторгмаш". Вода зі сиропом коштувала 3 копійки, без - 1 копійку. У другому автоматі (на фото) так і залишився стояти гранований стакан.
Фото: DW/D.Kaniewski
Унікальний вітраж у кафе "Прип'ять"
Кафе "Прип'ять" - улюблене місце відпочинку молоді, розташоване біля річкового вокзалу, куди з Києва припливали теплоходи "Ракета". Особливість інтер'єру - вітраж, найвірогідніше, авторства команди знаменитого художника-монументаліста Івана Литовченка. Виконаний за трудомісткою і витратною технологією: творцем зібрані фрагменти кольорового скла. Митці називають результат "гобеленом у склі".
Фото: DW/D.Kaniewski
Залишки універмагу
Прип'ять вважався зразково-елітним містом. Рівень забезпечення енергетиків порівнювали з московським, звичний для СРСР дефіцит тут був рідкістю. У Прип'яті діяло 25 магазинів, у тому числі універмаг, що відкрився на початку 1986 року. На першому поверсі був продуктовий відділ, на другому - меблевий. Тут ще збереглися холодильні вітрини, хоча мародери давно зняли усе "начиння" на металобрухт.
Фото: DW/I. Sheiko
Розграбоване мародерами
Та найбільше сліди мародерів помітні у залишених приватних помешканнях прип’ятчан. Деякі речі, незабруднені радіацією, городяни змогли згодом забрати та вивезти, частково майно утилізували. Решту розікрали мародери. Знімали навіть батареї. Більшість квартир нині майже цілком порожні. Подекуди, як тут, у квартирі в домі на вулиці Лесі Українки, ще можна знайти шпалери, старі меблі та дещо з кухні.
Фото: DW/D.Kaniewski
"Вірним курсом завжди. Та весь час не туди"
…ці слова з пісні Тараса Петриненка згадуються при виді транспарантів до Першотравня у будинку культури "Енергетик". Аварію на ЧАЕС від розпаду СРСР відділяють лише 5 років. Історики упевнені, що Чорнобиль став початком кінця Радянського Союзу. Лише на першому етапі збитки від аварії становили 18 мільярдів рублів. Похитнулася не лише неповоротка економіка, але й сліпа віра в курс КПРС.
Фото: DW/D.Kaniewski
Секретний об'єкт - загоризонтна радіолокаційна станція "Дуга"
...вона ж - "Чорнобиль-2", вона ж - "російський дятел" (Russian woodpecker), вона ж "випалювач мізків". Остання зупинка маршруту - секретний об'єкт, збудований неподалік ЧАЕС. Він був частиною системи протиповітряної оборони СРСР для виявлення запуску міжконтинентальних балістичних ракет. Починаючи від 1976 року, "Дуга" наводила страх шумом в ефірі, за що радіолюбителі й охрестили її "дятлом".
Фото: DW/I. Sheiko
Знайомтеся: лис Семен
На околицях Прип'яті часто можна зустріти лиса на прізвисько Семен. Він став своєрідною місцевою знаменитістю. Туристів Семен любить, адже вони його часто підгодовують. Однак гладити його не рекомендується. Не лише через те, що у нього на хутрі теоретично можуть бути радіоактивні частинки. Цей симпатяга - дика тварина і кусатися не розучився.
