Коли 2009 року Київ і Брюссель починали переговори про Угоду про асоціацію і зону вільної торгівлі, Єврокомісія ставила Україну у приклад іншим країнам Східного партнерства – вона мала першою підписати цей, як наголошували європейські чиновники, «безпрецедентно амбітний документ». Кілька років потому Київ не лише втратив пальму першості у процесі європейської інтеграції, а й взагалі ризикує не встигнути заскочити на потяг, який рушить в напрямку ЄС.

У Єврокомісії розраховують, що на наступному саміті Східного партнерства, який відбудеться у листопаді  2013 року у Вільнюсі, Угоди про асоціацію з ЄС підпишуть Молдова, Грузія і Вірменія. Про це повідомив єврокомісар з питань розширення ЄС і політики сусідства Штефан Фюле, виступаючи наприкінці минулого тижня у Стокгольмі на Форумі громадянського суспільства Східного партнерства. Фюле також висловив сподівання, що серед підписантів на цьому саміті буде і Україна.

Проблема номер один – політичні в’язні

Однак впевненості в підписанні угоди з Україною наступного року у Штефана Фюле немає. Хоча текст документу було погоджено вже рік тому, через політичну ситуацію в Україні він "завис у повітрі". У розмові з кореспондентом  Deutsche Welle першочерговою умовою підписання угоди єврокомісар назвав розв’язання проблеми політично мотивованого правосуддя. «Я сподіваюся, що українське керівництво скористається шансом знайти вихід із цієї ситуації, що його надає посередницька місія Європейського парламенту, до якої увійшли Олександр Квасневський і Пет Кокс“, - сказав Фюле. Кокс і Квасневський, як відомо, уповноважені Європарламентом спостерігати за перебігом судових процесів над опозиційними лідерами Юлією Тимошенко і Юрієм Луценко, які в ЄС називають політично мотивованими.

Штефан Фюле називає ще дві умови підписання угоди у Вільнюсі: поступ у виконанні погодженого ЄС і Україною порядку денного реформ, а також «усунення недоліків, які проявилися під час нещодавніх парламентських виборів». До президентських виборів 2015, за словами єврокомісара, у Брюсселі очікують ухвалення українським парламентом виборчого кодексу, розробленого ще кілька років тому за експертної підтримки Європейського Союзу. Замість цього документу торік Верховна Рада ухвалила урядовий закон про вибори зі зручною для партії влади «змішаною» системою. У результаті Партія регіонів отримала значно більше парламентських мандатів, ніж опозиційні партії, хоча опозиція за партійними списками отримала більшість голосів. «Європейський Союз цього так не залишить. Виборчий кодекс не зникне з порядку денного - ЄС витратив на цей документ надто багато сил і грошей», - зазначила в розмові з DW директор фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна. За словами експерта, виборчий кодекс важливий насамперед тим, що він унеможливив би зміни виборчого законодавства під потреби влади перед кожними виборами.

Новий рівень співпраці

У Єврокомісії наголошують, що Угода про асоціацію і створення зони вільної торгівлі виведе співпрацю між Україною і ЄС на якісно новий рівень: уперше має бути створено постійно діючі двосторонні інституції, які опікуватимуться забезпеченням спільних правил гри в торгівельних і економічних відносинах, досягненням Україною європейських стандартів у державному управлінні, у соціальній сфері, сфері захисту прав споживачів та інших ключових сферах. «Реалізація угоди означатиме виконання більшості критеріїв вступу до ЄС і дозволить наблизитися до Євросоюзу так близько, наскільки країна хоче це зробити», - наголошує Штефан Фюле. 

Єврокомісар визнає, що країни ЄС поки не змогли знайти спільну позицію щодо Угоди про асоціацію з Україною. Найбільш активно за підписання цього документу виступає уряд Польщі. «Підписання угоди у Вільнюсі – реалістичний сценарій. Після підписання угода набула би попередньої дії до моменту ратифікації. Ратифікація триватиме довго. Тому важливо, щоби угода вже імплементувалася, не чекаючи ратифікації», - сказала DW заступник міністра закордонних справ Польщі Катажина Пельчинська-Наленч. Хоча і польский урядовець не забуває нагадати про ті умови, які перерахував єврокомісар Фюле.  

Ізоляція Януковича чи мільйонів українців?

Угода про асоціацію з Україною стала серйозною дилемою не лише для європейських політиків. Опитані кореспондентом DW під час форуму Східного партнерства в Стокгольмі представники неурядових організацій України не мають однозначної відповіді на запитання, чи варто підписувати таку угоду з авторитарним українським керівництвом. Утім, прибічники підписання все ж у більшості. «Якщо цей документ не буде підписано, великий український бізнес, який шукає додаткові вигоди як на Заході, так і на Сході, може остаточно зробити вибір на користь Митного союзу з Росією. Такий сценарій поганий не лише для економіки, але і для розвитку демократії в Україні», - наголошує керівник Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко.

Голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут каже, що асоціація - не винагорода, а тягар, який змусить українську владу виконувати євроінтеграційні зобов´язання. Експерт не бачить іншого шляху України до європейських стандартів життя, ніж асоціація з Європейським Союзом. «Якщо угоду не буде підписано, це буде не ізоляція Януковича, а ізоляція тих мільйонів людей, які сподіваються на зміни і бачать своє майбутнє в Європі», - переконаний Ігор Когут.

Скептиків дедалі більше

Число скептиків серед представників громадянського суспільства, однак, збільшується, чим більш авторитарною стає українська влада. Ірина Бекешкіна вважає підписання недоречним, якщо вимоги ЄС виконані не будуть. «Європейський Союз у відносинах із сусідами наголошує на своєму принципі more for more – хто здійснює більше реформ, той отримує більше підтримки. Якщо Янукович отримає more for nothing – «більше за нічого», європейське керівництво втратить правдоподібність», - застерігає Бекешкіна.

Водночас Штефан Фюле в інтерв’ю DW наголосив, що Євросоюз хоче подальшого зближення з Україною, але своїми цінностями і принципами не поступатиметься.