Кабінет міністрів України знайшов оригінальне вирішення проблеми з численними ув'язненнями з боку Служби безпеки України, про які правозахисники звітували протягом усього конфлікту на Донбасі, називаючи їх незаконними. Замість закриття неофіційних місць позбавлення волі, що перебувають в управлінні СБУ, уряд вирішив закріпити за ними офіційний статус.

Відповідний законопроект, розроблений міністерством юстиції України, був зареєстрований у Верховній Раді наприкінці травня. Ним Кабмін пропонує надати СБУ право мати власні слідчі ізолятори (СІЗО) для попереднього ув'язнення затриманих осіб, а також застосовувати в таких місцях вогнепальну зброю та спеціальні засоби в разі нападів чи заворушень.

Ліквідовані не до кінця

Мережа слідчих ізоляторів СБУ існувала в Україні до 2003 року. На її ліквідації наполягала передусім Рада Європи, експерти якої вимагали від українського уряду розділити правоохоронні та власне тюремні функції спецслужби. Проти існуючої на той час системи виступали і правозахисники, які зазначали, що ізолятори СБУ нерідко стають місцем катувань, розповідає голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко. Він пригадує, зокрема, як 1996 року у львівському СІЗО СБУ до смерті забили Юрія Мазолу, помилково затриманого у справі серійного вбивці Анатолія Онопрієнка.

Однак після законодавчої заборони закрили далеко не всі в'язниці СБУ. У спецслужбі було створено окремий відділ забезпечення досудового слідства, який досі керує колишнім столичним СІЗО на Аскольдовому провулку. Ця тюрма СБУ в Києві має статус ізолятора тимчасового тримання, в якому дозволено утримувати людей під вартою до десяти діб, наголошує заступник голови парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Віталій Купрій (позафракційний). Проте більшість чекають в ній суду місяцями - як і в будь-якому іншому СІЗО. В'язнями ізолятора на Аскольдовому провулку за останні роки встигли побувати і екс-лідер фракції "Партії регіонів" Олександр Єфремов, і голова партії УКРОП Геннадій Корбан, і обвинувачений у підготовці терактів француз Грегуар Муто.

Камери для "обмінного фонду"

Однак київський ізолятор - не єдине місце, де спецслужба тримає ув'язнених, свідчать правозахисники. Ще в грудні 2014 року Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні зазначала, що адміністративне приміщення Харківського обласного управління СБУ використовується для тривалого незаконного утримання антимайданівців, учасників незаконних збройних угруповань і просто цивільних, підозрюваних у співпраці з сепаратистами.

Влітку 2016 року правозахисні організації Amnesty International та Human Rights Watch оприлюднили звіт "Тебе не існує", в якому розповідали про факти незаконного утримання та катувань у приміщеннях СБУ в Харкові, Ізюмі, Покровському та Краматорську. Незадовго до цього свій моніторинговий візит в Україну перервав Підкомітет ООН з недопущення катувань - через заборону проінспектувати приміщення СБУ в Харкові.

За твердженням правозахисників, СБУ незаконно утримувала людей, розраховуючи обміняти їх у сепаратистів на українських військових. "Проте передачі полонених застрягли з 2015 року, а тому люди просто накопичувались в цих незаконних тюрмах - як "обмінний фонд", - пояснювали в Amnesty International.

Після гучного розголосу більшість в'язнів таємних тюрем СБУ були звільнені у другій половині літа 2016 року. У вересні до приміщення Харківського обласного управління спецслужби були допущенні представники Підкомітету ООН з недопущення катувань та окремі журналісти. Микола Вакарук, який у інтерв'ю DW розповів про своє ув'язнення в харківському управлінні СБУ, пізніше впізнав зображені в телесюжетах приміщення як камери, в яких йому доводилося перебувати.

Чи стане краще від легалізації?

СБУ продовжила заперечувати існування "таємних в'язниць" і утримання в них сепаратистів для "обмінного фонду".

При цьому в пояснювальній записці до урядового законопроекту зазначається, що він має створити "правові підстави функціонування фактично існуючих установ попереднього ув'язнення Служби безпеки України".

Опитані DW правозахисники неоднозначно оцінюють перспективу такої легалізації. Так, співробітниця Amnesty International в Україні Марія Гур'єва ставить під сумнів правомірність подібної ініціативи. "СБУ страхується після минулорічного скандального викриття. Але, врешті-решт, наші зобов'язання перед Радою Європи нікуди не зникли, і чи дозволять вони нам такий крок назад?",- дивується вона.

Водночас Олександр Павліченко припускає, що легалізація приведе роботу в'язниць СБУ у правове поле, а отже їхні в'язні стануть більш захищеними, отримають гарантоване забезпечення, медичний догляд, допуск адвокатів й інспекторів Національного превентивного механізму. "Однак, з іншого боку, СБУ лишається чи не найбільшим порушником прав людини в Україні з силових структур", - констатує правозахисник.