В урядовому приміщенні в Берліні - Будинку Марії Елізабет Людерс - у вівторок, 20 червня, яблуку не було де впасти. Майже 300 людей зібралися тут, щоб взяти участь у фаховій дискусії про історичну відповідальність Німеччини перед Україною. На подіумі перед великим банером з написом "Посеред Європи. Історична відповідальність Німеччини перед Україною" виступили запрошені гості: історик Тімоті Снайдер, німецько-українська письменниця Катя Петровська, перекладач та публіцист Юрко Прохасько, а також депутатка Бундестагу від партії "Союз 90/Зелені" Марілуїзе Бек (Marieluise Beck).

Резолюція в Бундестазі

Саме Бек ініціювала дискусію. Вона ж була співавторкою проекту однойменної резолюції фракції Зелених в Бундестазі. У цьому документі йдеться головним чином про те, що Україна як європейська країна потребує переосмислення в Німеччині. Зокрема, події останніх років - Євромайдан, анексія Криму Росією та війна на Сході України - посприяли тому, що тема України стала важливішою для Європи. "Політичні, економічні та культурні відносини між Україною та Німеччиною на сьогоднішній день є настільки тісними, як ніколи раніше", - значиться у документі.

Історичну відповідальність Німеччини перед Україною резолюція бачить в усвідомленні злочинів, скоєних нацистами під час Другої світової війни на території тоді ще радянської республіки. Її мета - розвиток подальших взаємних проектів у сфері культури пам'яті, посилення співпраці та підтримка України. 19 травня у Бундестазі вже відбулися дебати щодо проекту резолюції. Тепер його передано до комітету з питань зовнішньої політики Бундестагу. Після цього текст документа має бути офіційно схвалений усіма фракціями Бундестагу. Відкрита конференція має на меті поглибити обговорення та винести цю тему у публічну площину. У липні подібний захід відбудеться у Верховній Раді.

Історія Східної Європи та Голокосту

"Кожен німець, який серйозно ставиться до історії Голокосту, має серйозно ставитись до того, що в ті часи відбувалося на території України", - каже Тімоті Снайдер. Історик, професор Єльського університету є автором книги "Криваві землі", яка присвячена історії Східної Європи XX століття, зокрема, злочинам нацистського та радянського режимів на цих територіях.

На думку Снайдера, осмислення провини Німеччини у Другій світовій війні неможливе без розуміння того, яку роль для нацистського режиму відігравала Україна. За його словами, Україна була центром винищувальної війни нацистів, саме на її території відбулися найстрашніші події Другої світової війни в Європі на кшталт масових розстрілів в київському Бабиному яру, жертвами яких, за різними оцінками, стали від 70 до 200 тисяч осіб.

Українські націоналісти та російський міф

Одним із продуктів Другої світової війни, на думку Снайдера, є й український націоналізм, із яким також пов'язані злочини ХХ століття, зокрема, Волинська трагедія. Однак про них, на думку історика, важливо насамперед говорити в Україні - українці мають переосмислити власну історію самі. Німеччині ж, на думку Снайдера, необхідно ретельніше приділяти увагу злочинам, які були скоєні на українських територіях нацистським режимом, взяти за них відповідальність та нарешті звільнитися від ототожнення колишнього Радянського Союзу з сучасною Росією.

"Набагато більше українців боролися на боці союзників проти нацизму, ніж були колаборантами (з окупаційним режимом. - Ред.), - зазначив він. - Однак Росії вдалося створити такий міф, що переможці війни - це росіяни, а колаборанти - українці". Об'єктивно ж, за його словами, не має жодного зв'язку між національністю та колабораціонізмом: колаборантами в часи Другої світової війни були люди різних національностей.

Від Другої світової до війни на Донбасі

Марілуїзе Бек зауважила, що тенденція акцентувати увагу на націоналістичних проявах в Україні спонукає її до думки, що німці таким чином послаблюють відчуття власної провини за минуле цієї країни. Український перекладач з Івано-Франківська Юрко Прохасько, своєю чергою, зазначив, що український націоналізм хоч і має "емансипативний, а не шовіністичний" характер, виправдати цим злочинів, скоєних під його гаслами, не можна.

У багатьох коментарях учасників можна було спостерігати стрімкий перехід від минулого до сьогодення. Від подій Другої світової війни - до російської агресії, пропаганди та війни на Сході України, націоналістичних настроїв у сучасному українському суспільстві. На думку Снайдера, усвідомлення процесів минулого допомагає зрозуміти звички мислення про сучасність, тому ці теми можна і треба обговорювати разом.

Загалом учасники позитивно оцінили дискусію. Ольга Пішель, менеджерка проектів на підтримку українського громадянського суспільства, поділилася враженням з DW: "Для мене цей захід був надзвичайно важливим. По-перше, мені стало зрозуміло, що ми українці самі мусимо переосмислювати нашу історію, щоб ставати сильнішими та більш розвинутими. Але й для Німеччини важливо усвідомити історичну відповідальність. (...) Я сподіваюся, що вона (ця дискусія. - Ред.) матиме продовження".