Від часу "Помаранчевої революції", яка відбулась дев'ять років тому, в Україні більше не було такої величезної хвилі протестів. Тоді, наприкінці 2004-го року, люди вийшли на вулиці, відстоюючи демократію та майбутнє своєї країни. Нині українці знову влаштували акції протесту. І знову йдеться про демократію та майбутнє країни. І знову в центрі уваги перебуває одна особа: Віктор Янукович. Від нього залежить - стане Україна демократичною чи перетвориться на авторитарну державу.

Тоді люди протестували проти Януковича, оскільки в своєму прагненні обійняти президентську посаду він сфальсифікував результати голосування. Тим часом йому все ж таки вдалося очолити українську державу. Але люди виступили проти нього - вони більше не вірять, що він хоче привести свою країну в Європу. Вони протестують проти нього ще й тому, що побоюються - він відбере в них не тільки європейську перспективу, але й демократію.

Вражаючий протест, попри міліцейське насильство

Тому сотні тисяч людей вийшли в неділю, 1-го грудня, на вулиці Києва з протестом проти уряду й проти президента. Вони приїхали з усіх куточків України. Студенти, робітники, але також люди старшого віку й навіть сім'ї з дітьми - всі вони приєднались до акції протесту, незважаючи на загрозу загострення ситуації. Вони яскраво продемонстрували, що не дозволять, аби їм заборонили протестувати проти уряду та президента, які несподівано заморозили підписання угоди про асоціацію з ЄС, заявивши замість цього про наміри знову надагодити тіснішу співпрацю з Росією.

Упродовж от уже багатьох днів люди виступають з протестами проти цього рішення. Адже їхня європейська мрія про демократію та заможне життя луснула і тепер може перетворитись на сон жахів: запровадження в країні державної системи утиску на кшталт тієї, що її мають авторитарні сусіди Росія й Білорусь. Демонстрацією цього стали жахливі події в Києві в ніч на суботу, коли спецпідрозділи міністерства внутрішніх справ з винятковою жорстокістю й без попередження розігнали мирних демонстрантів, які виступали за європейську інтеграцію.

Політичний розворот у Києві

Українці знають про такі жорсткі дії правоохоронців з повідомлень, які надходять з Москви та Мінська. Але в їхній країні після "Помаранчевої революції" нічого подібного не було. У Києві різні демонстрації або мітинги відбувались мало не щотижня. Українці звикли до того, що вони можуть вільно й креативно використовувати своє демократичне право на мирні зібрання. Але саме тепер, коли йдеться про таке важливе для українців питання як асоціація з ЄС, і яке так хвилює людей, влада застосувала поліцейські кийки супроти демонстрантів.

Це може бути тим політичним розворотом, миритися з яким люди не хочуть. Це засвідчила й масова демонстрація в Києві. Українці не дозволяють, щоб їх позбавили права вільно висловлювати свою думку. Досі протести в Києві та інших українських містах спрямовувались передусім проти урядового рішення призупинити підготовку до асоціації з ЄС. Але після застосування сили супроти мирних демонстрантів їхні вимоги вийшли на новий рівень: тепер демонстранти домагаються не лише зміни зовнішньополітичного курсу, але й відставки уряду й президента.

Президент опинився під тиском

Нинішні демонстрації сприяли зміцненню опозиції, яка роками марно намагалась боротися за зміну політики в Києві. Тепер слід чекати на подальші акції протестів. Поки що не зрозуміло, як відреагує на них українське керівництво. Президент Янукович опинився під неймовірним тиском, оскільки тим часом відкритий протест спостерігається і в його власних лавах. Деякі депутати вже полишили його партію. Подав у відставку й керівник президентської адміністрації.

2004-го року під час "Помаранчевої революції" Янукович погодився з протестом людей лише після тривалого зволікання. Нині йому знову слід вирішувати, яким шляхом рухатись. Чи поважатиме він право на мирні зібрання й свободу думки? Як він відреагує на вимоги піти у відставку? Тепер він мусить дати українцям відповідь на ці запитання. Таким чином він відповість і на запитання про те, що врешті-решт стане реальністю - європейська мрія українців чи сон жахів про авторитарну державу, яка ніколи не зможе належати до Європи.