Від часу російської анексії Криму та війни на Донбасі Берлін став союзником Києва номер один в ЄС у стримуванні агресії Москви, у тому числі, за допомогою санкцій. І це при тому, зауважують оглядачі у Києві, що на відміну від країн-підписантів Будапештського меморандуму 1996 року, Німеччина за жодним із міжнародних документів не була зобов'язана ставати на захист територіальної цілісності та суверенітету України. "Берлін передусім став на захист міжнародного права та постґельсінського безпекового порядку в Європі, а не власне України", - зазначив під час презентації в Києві аналітичної записки "Україна-Німеччина: як ситуативне партнерство перетворити в пріоритетне?" заступник директора Інституту світової політики Сергій Солодкий. Говорячи про "постґельсінський порядок", експерт має на увазі засади сучасного міжнародного права, зафіксовані, у тому числі у Гельсінському заключному акті 1975 року, яким гарантується непорушність кордонів у Європі.

На думку Солодкого, останні два роки зблизили Німеччину та Україну, але доба взаємної довіри ще не настала. "Підтримуючи в цілому Україну, Німеччина відчуває своєрідний дискомфорт через суперечки з Росією. А в Україні лунають підозри, що Німеччина шукає рішення конфлікту за спиною України та під прямим або опосередкованим впливом Москви", - зазначив експерт.

Берлін як прибічник євроінтеграції Києва

Згідно з опитуванням Pew Research Center від 2015 року, яке навели в своїй доповіді експерти Інституту світової політики, дві третини німців стабільно підтримують надання економічної допомоги України. 40 відсотків німецької молоді вважають, що Україна - це частина Європи. Водночас, 57 відсотків німців - проти вступу України до НАТО. "Ситуація лише погіршилися порівняно з тією, що була у квітні 2008 року, коли Україні відмовили у наданні Плану дій щодо членства в НАТО", - сказано в аналітичній записці Інституту світової політики.

Натомість щодо перспектив членства України в ЄС позиція Берліна є інакшою. "Я вірю, що процес асоціації з ЄС є передумовою інтеграції з ЄС", - заявив заступник глави дипмісії Німеччини в Україні Вольфганг Біндзайль. На відміну від нього, старший науковий співробітник Трансатлантичного академії у Вашингтоні, експерт Європейського центру Карнегі в Брюсселі Ульріх Шпек переконаний, що і членство в НАТО, і членство в Євросоюзі не мають бути кінцевою метою Києва, що підміняє перетворення всередині України. "Не буде так, що НАТО і ЄС колись врятують вас. Я би радив більше думати про свою оборону та про реформи, а не про вступ до НАТО та ЄС", - сказав Шпек.

Про важливість партнерства з Україною для Німеччини свідчить велика кількість німецьких місій в Україні зі значною кількістю персоналу, зазначив Вольфганг Біндзайль. "Фінанси, що ми інвестуємо в коопераційні проекти, є найбільшими у світі. "На 2016 рік заплановано надати 144 мільйони євро у вигляді грантів та технічної допомоги. Ще кілька мільйонів євро передбачені на інфраструктурні проекти та в енергетичний сектор. Я вірю, що це - стратегічне партнерство", - сказав Вольфганг Біндзайль.

Чим важливий "мінський процес"

Перешкодами на цьому шляху, за словами німецького дипломата, є нерішучість Києва у впровадженні реформ та непослідовність у виконанні міжнародних зобов'язань. Одним із таких прикладів Вольфганг Біндзайль назвав "втрачену можливість" ухвалити зміни до Основного закону щодо децентралізації та статусу Донбасу. "Тепер, як ми це розуміємо, закон буде необхідно доопрацювати впродовж найближчих років", - сказав німецький дипломат.

Він визнав, що мінські угоди, в яких міститься це зобов'язання України, не виконуються в повному обсязі і назвав їх "недосконалими угодами". Але зазначив, що в Берліні ці угоди і далі розглядають як єдине рішення, з яким наразі можна працювати. "Це шлях, що виводить з конфлікту та відновлення суверенітету України та її контролю над Донбасом", - сказав Біндзайль.

Творити історію успіху

В галузі економіки співпраці України з Німеччиною найбільше заважає надмірне державне регулювання та корупція, зауважує, зокрема, делегат німецької економіки в Україні Александер Маркус. Водночас, він закликає не заплющувати очі і на успіхи, яких вдалося досягти. "В України не така погана економіка, як поганий маркетинг", - вважає Маркус.

За його словами, в Росії німці мають в десятки разів більший бізнес, ніж в Україні. Але в тій країні німецький інвестор виробляє продукцію здебільшого для ринків держав Митного союзу, а не ЄС. До того ж, в Україні кількість працюючих німецьких підприємств та організацій зросла до чотирьох тисяч, тоді, як в Росії їх було шість тисяч, але 400 останнім часом звідти пішли.

Натомість, в Україні вже працюють створені за участі німецького бізнесу заводи, що експортують в два рази більше продукції до країн ЄС, ніж аналогічні підприємства в Росії. Ці підприємства в Україні створили 20-25 тисяч робочих місць. Вони мають на меті розширювати виробництво, з огляду на дешевшу ніж в ЄС, але достатньо кваліфіковану місцеву робочу силу. "Ви вже виробляєте шість відсотків німецького автомобілебудування. Пишайтеся цим! Творіть свою власну історію - історію успіху", - закликав Александер Маркус учасників українсько-німецької зустрічі, організованої Інститутом світової політики.