Конфлікт України з Росією підтверджує, що Збройні сили України не відповідають сучасним потребам. Тому першим пунктом коаліційної угоди, підписаної 21 листопада, значиться "Реформа системи національної безпеки та оборони". В її ході ставиться мета набуття членства в Північноатлантичному альянсі. Задля цього, зокрема, планується "поступовий перехід до стандартів НАТО (STANAG)" - до 2019 року. До норм НАТО хочуть привести і структуру генерального штабу Збройних сил України, а також систему військової освіти.

Рішення щодо членства в НАТО є в першу чергу політичним. В Альянсі вказують на те, що для прийняття країні потрібно відповідати не лише військовим, а і політичним та економічним стандартам. З іншого боку, "Україна не подавала заявку на вступ", - нагадали в НАТО. В інтерв’ю телеканалу ARDпрезидент України Петро Порошенко 30 листопада заявив, що "зараз не треба робити жодних заяв щодо вступу до НАТО". Натомість він вважає, що спершу треба реформувати країну та привести її до стандартів Альянсу.

Рішення орієнтувати армію на стандарти НАТО правильним назвав у коментарі DW заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Антон Міхненко. Адже саме у країн Альянсу є широкий досвід участі в сучасних бойових діях - від операцій в Афганістані та Іраку до боротьби з піратством у берегів Сомалі. "Цей досвід у них значно кращий та ефективніший, ніж у України чи, наприклад, Російської Федерації. Ми маємо його переймати", - наголошує експерт. "НАТО - це велика машина, яка розуміє сучасні реалії і намагається власні збройні сили підлаштовувати під сучасні виклики та загрози", - додає Міхненко.

Стандарти полегшать реформування

Основою для уніфікації ЗС усіх 28 держав-членів НАТО є стандартизаційні угоди (Standardization Agreement - STANAG), яких уже прийнято більше тисячі. Їх метою є оперативна сумісність армій країн НАТО, яка необхідна для проведення багатонаціональних операцій та значно підвищує ефективність використання ресурсів.

Країни НАТО мають спільні стандарти на все - від калібрів стрілецької зброї до процедури передачі припасів між кораблями на морі, стандартів, які стосуються захисту довкілля, авіаційної безпеки, зберігання боєприпасів чи системи заправки на аеродромах. Одна з угод визначає психологічну роль командувача військового підрозділу та містить цілий посібник, що і як йому належить робити. Одна лише термінологія включає в себе більше десяти тисяч визначень термінів англійською та французькою мовами. Крім військових, в НАТО прийняті також цивільні стандарти.

Хорватський досвід

Найактуальніший досвід переходу на стандарти НАТО здобула Хорватія. 2009 року разом з Албанією ця країна приєдналася до Альянсу під час останньої дотепер хвилі його розширення. Хорватський стратегічний аналітик Зоран Кусовак у розмові з DW вказав на те, що принципова відмінність стандартів НАТО полягає в системі прийняття рішень. "За старими радянськими стандартами дуже часто рішення мали прийматися на найвищому рівні - на набагато вищому рівні, ніж за стандартами НАТО. В цьому відношенні НАТО дозволяє значнобільшу гнучкість та заохочує легше та швидше прийняття рішень", - пояснює експерт. За його словами, Хорватії пощастило, що вона не успадкувала стару армію, а від початку формувала її такою, що вона в результаті може бути сумісною з НАТО.

Потрібна концепція реформування

Антон Міхненко зазначає, що українській армії треба розуміти, куди рухатися. "Міністерству оборони, для того, щоб воно діяло, потрібно бачити, яким чином рухається країна. Чи ми йдемо в НАТО, чи йдемо на Схід", - говорить експерт. В першу чергу слід прийняти концепцію реформування Збройних сил, програму реформування оборонно-промислового комплексу України і нову військову доктрину.

Втім, за нинішніх обставин може бути непросто досягти розуміння того, які зміни необхідні. "За нестабільної ситуації солдати та офіцери запитають: чи варто ризикувати впроваджувати щось, щодо чого невідомо, чи воно працюватиме", - вважає Зоран Кусовак. Він попереджає про значний опір змінам як загалом в армії, задіяній в операціях, так і серед офіцерів, вихованих за радянських часів - вони бояться приймати нову культурну модель.

З одного боку, впровадження стандартів НАТО потребує значних зусиль та часу, з іншого - вони надають вже готові рішення, які лише треба імплементувати. Наприклад, Міхненко вказує на те, що в Україні відсутнє законодавство, яке би регламентувало використання безпілотних літальних апаратів. Якщо поглянути на нормативну базу НАТО, то ще в 2007 році було прийнято STANAG 4586, яка стандартизує інтерфейс керування дронами.

Реформи після членства

Приклад Польщі, яка вступила до НАТО в 1999 році, показує, що цілковита адаптація стандартів не є обов’язковою передумовою для вступу. Реформування йшло поступово, в основному, вже після набуття членства в Альянсі. Так, спершу лише одну третину армії готували до оперативної сумісності з військами НАТО. Це були сили швидкого реагування та стратегічного прикриття. Вони переходили на нове обладнання та озброєння, адаптували системи логістики, мали бути спроможними брати участь у місіях Альянсу. До них входили лише контрактники. За даними офіційного сайту НАТО, після вступу до Альянсу більше половини збройних сил Польщі складали призовники. Лише з початку 2010 року польська армія цілковито функціонує на контрактній основі. Подібна ситуація і з озброєннями. Наразі військово-повітряні сили Польщі, поряд з радянськими винищувачами МіГ-29, експлуатують американські F-16.

Як зауважив міністр оборони Польщі Томаш Сємоняк з нагоди 15-річчя вступу його країни до НАТО, армія стала цілковито іншою за цей час. "Минулі 15 років були також періодом радикальних змін в Польських збройних силах. Це стосувалося не лише участі в місіях, проте головне в прийнятті стандартів НАТО, залученні наших офіцерів до структур НАТО", - передає слова Сємоняка офіційний сайт міноборони країни.

В Північноатлантичному альянсі на запит DW підтвердили, що не всі стандарти необхідно впроваджувати. "Це добровільний процес. Не всі союзники імплементують всі стандартизаційні угоди", - зауважив речник НАТО Дилан Уайт. Втім, "хоча імплементація всіх стандартів НАТО не є формальною вимогою для членства в НАТО, країни-кандидати оцінюються щодо того, чи їх сили здатні взаємодіяти з силами НАТО", - додав Уайт.

Коли і що починати?

Хоча необхідність реформування української армії є очевидною, постає питання, коли і з чого починати. "Реформування Збройних сил і їх приведення до сучасного вигляду, навіть за умов антитерористичної операції, конче необхідне", - зауважує Антон Міхненко. Реалізація реформ залежить від трьох складових. "Перша - це бажання керівництва країни дійсно реалізовувати процес модернізації ЗСУ. Друга - наявність коштів, які потрібні на реформи. І щоб ці кошти дійсно передбачалися державним бюджетом і дійсно виділялися ним. Третя - це щоб наша промисловість, можливо, в кооперації із західною, дійсно працювала на Збройні сили. І щоб на неї вистачало коштів", - пояснює експерт.

Втім, дещо іншої думки дотримується Зоран Кусовак, оскільки армія, задіяна в операціях, має значний опір змінам. "Велике питання, чи робити це зараз, а чи відкласти до кращих часів", - зазначає експерт. "Безумовно, якщо імплементовані належно, то вони (стандарти НАТО - DW) дали би багато переваг, проте вибір часу є критичним", - підсумовує Кусовак.