1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Митцям з України й Росії важливо спілкуватись

Розмовляла Наталія Соколовська21 червня 2015 р.

Наталія Пономарчук в інтерв’ю DW розповіла, чому українським та російським митцям важливо не втрачати контакт один з одним, особливо у часи конфлікту. У 2014 диригентка дала концерт у Московській філармонії.

Наталія Пономарчук
Наталія ПономарчукФото: Philharmonie von Dnipropetrovsk

Наталія Пономарчук з 2003 року очолює Академічний симфонічний оркестр Дніпропетровської філармонії. В різні роки вона виступала у Бразилії, Мексиці, Іспанії, Польщі, Італії, Китаї, Португалії, Туреччині та інших країнах. Минулого року Наталія Пономарчук отримала запрошення від художнього керівника й головного диригента Московського державного академічного симфонічного оркестру (МГАСО) Павла Когана продиригувати концерт в залі Московської філармонії. В інтерв’ю DW диригентка розповіла про свої враження від роботи з російським симфонічним оркестром. У Москву вона приїхала у час, коли на cході України розгорталися бойові дії.

Deutsche Welle: Торік ви виступали у Московській філармонії з російським оркестром. Розкажіть, будь ласка, про свої враження від роботи в Москві.

Наталія Пономарчук: Я виступала в Московській філармонії з Московським державним симфонічним академічним оркестром. Це відомий колектив, яким багато років керує народний артист Росії, лауреат державної премії РФ Павло Коган - син видатного скрипаля Леоніда Когана. Саме Павел Коган запросив мене диригувати оркестром. Я погодилася і ми виступили з дуже цікавою програмою: лунали твори Моцарта, Вебера і Бетховена. Солістом був яскравий талановитий піаніст Даріус Мажинтас.

Виходить цікаве поєднання - Московський оркестр, диригентка з України, а соліст з Литви. І це невипадковий вибір. На мою власну думку, запросивши саме нас, Павло Коган хотів підкреслити, що ми (музиканти - Ред.) - єдині. Головний месидж, на мій погляд, був у тому, що культура має виступати об’єднуючою силою та сприяти взаєморозумінню. Хотілося би зазначити також, що під славнозвісною петицією (лист діячів культури Росії про підтримку анексії Криму - Ред.) підпису Павла Когана не було.

Афіша Московської філармоніїФото: Philharmonie von Dnipropetrovsk

Вас запросили на роботу в Москву в момент, коли на сході України розгорталися бойові дії. Ви не вагалися, перш ніж погоджуватися?

Чесно кажучи, я мала певні сумніви, чи правильно зробила, що прийняла запрошення, аж до останнього моменту. Але мої колеги й друзі, деякі з яких брали участь у бойових діях на сході України, підтримали моє рішення. Один товариш, наприклад, сказав, що він відстоює свою позицію на одному фронті, тож і я маю відстоювати її на своєму, тобто в мистецтві. Навіть у такі складні часи потрібно зробити все, щоб утримувати культуру на високому рівні і демонструвати світу найкращі сторони України.

Те, що мене запросили продиригувати Московським державним симфонічним академічним оркестром, я пов'язую зі святкуванням у 2014 році ювілею видатного скрипаля 20 сторіччя - Леоніда Когана (90 років з дня народження - .Ред), який народився у Єкатеринославлі (нині Дніпропетровськ). У 2014 році Дніпропетровська обласна філармонія, в якій я маю честь працювати, отримала почесне звання ім. Леоніда Когана. Сім'я Коганів завжди ставилася з великою теплотою і шаною до України, Дніпропетровська, вважаючи це місто своєю першою батьківщиною.

Збройний конфлікт на Донбасі вплинув на відносини між митцями?

Вплинув. Я їхала в Москву й не знала, чи зустрінуть мене там бойкотом, чи неповагою, адже те, що читаєш про погляди росіян, або дивишся у російських медіа просто жахає! Здається, що там мало хто взагалі розуміє, що відбувається. Більше того, мало хто має бажання щось зрозуміти і вирішує просто сприймати інформацію у тому жахливому вигляді, в якому її пропонують місцеві медіа. Я зовсім не знала, як налаштовані люди, яких я там зустріну. Чесно кажучи, я їхала з твердим наміром займатися виключно своєю справою - ставити Бетховена, Моцарта й Вебера. І тоді я подумала, що в разі провокацій, розвернуся й поїду назад.

Наталія ПономарчукФото: Philharmonie von Dnipropetrovsk

Як вас сприйняли в результаті?

У результаті, коли я приїхала, я побачила перед собою оркестр, налаштований більш, ніж тепло. Музиканти оркестру поставилися до мене з розумінням, дуже стримано і з дуже великою повагою. Репетиції проходили в атмосфері творчого спілкування, доброзичливості, зосередженості й взаємоповаги. За час перебування у Москві я спілкувалася лише з музикантами, тому не мала змоги зрозуміти, як налаштовані інші люди та що кажуть на вулицях.

У вас ніколи не виникало непорозумінь з російськими митцями?

Виникали, ще й які. З деякими музикантами я просто більше не спілкуюсь. Причому, це дуже видатні особистості. Ми розійшлися саме через події в Україні та їхнє абсолютне небажання зрозуміти те, що сталося насправді. В їхніх особах зустрілась з російським шовінізмом, коли людина нібито проти війни й на словах дружньо налаштована до нашої країни і до українців, але при цьому впевнена, що української держави, історії й мови по суті не існує.

Чи може культура якось посприяти вирішенню конфлікту й примиренню людей?

Я вважаю, що тільки на культуру й можна сподіватися. Так наприклад, серед музикантів, а особливо молодих музикантів, набагато менше упереджень. У них відсутнє радянське мислення. Далеко не всі росіяни "заражені" шовінізмом. Можливо, більшість. Я не знаю, я не соціолог. Але я думаю, що в культурі значно більший відсоток думаючих людей, які не "заражені" шовінізмом, і які не хворі цією ідеєю наддержави і власної вищості. Безумовно, причин у цього конфлікту багато. Але одна з них, на мою думку, полягає в абсолютно шовіністичному уявленні частини росіян щодо своєї держави.

В культурі така позиція зустрічається рідше - тут атмосфера сама по собі інтернаціональна. Ми граємо Моцарта, Бетховена, Шопена, Чайковського, Лятошинського та інших композиторів. І для нас неважливо, хто вони - поляки, австрійці, німці, росіяни або українці. Якщо йдеться про Брамса, наприклад, ніхто не думає про те, що він німець. Він насамперед геній. Музикантів змалку виховують з повагою до культури різних народів. Сьогодні серед молоді більше тих, хто звик багато слухати, думати та аналізувати. Вони багато чого бачать, багато читають і хочуть бачити події у справжньому світі. Саме ці молоді люди і є наша надія.

Як митець може вплинути на пом'якшення напруги між українцями й росіянами?

Митцям важливо спілкуватися між собою. Причому не на відстані, а особисто. Чому? Тому що слова політиків та інформація у медіа загалом - це ж страшне викривлення істини, яке немає нічого спільного з тим, що відбувається насправді. Для того, щоб ми не стали жертвами цієї жахливої пропаганди, жертвами політичних маніпуляцій, нам потрібно спілкуватися. Культура створює хорошу платформу для спілкування. Адже нас поєднують спільні речі - мене і, наприклад, музикантів з Московської філармонії.

Є, звісно, й інший феномен - деякі представники старшого покоління. У них "зіпсуте" бачення реальності. І їм не допомагає те, що вони великі музиканти. І скільки з ними не спілкуйся, навряд чи вони щось зрозуміють.

Тому дуже важливо працювати з тими, у кого ще немає упереджень, а це, як правило, молоде покоління, яке з самого початку не налаштоване вороже. Вони ще не встигли стати шовіністами. З ними потрібно говорити, і нам потрібно спілкуватися. А на тих людей, які не хочуть змінювати своїх переконань, не варто тратити час. Це люди вчорашнього дня, вони просто самі по собі відійдуть. Такий закон природи.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW