Понад тиждень українські журналісти та медіаексперти обговорюють "вбивство" та "воскресіння" російського блогера та публіциста Аркадія Бабаченка, інсценоване СБУ. Попри різне ставлення та полярні оцінки наслідків спецоперації на Заході та в Україні, українська медіаспільнота усе ж одноголосно констатує кризу довіри не тільки до державних органів, але й до ЗМІ у цілому. Усе це стало приводом для дискусії "Журналістика після "воскресіння"", організованій у День журналіста в середу, 6 червня, у Києві Інститутом масової інформації (ІМІ). Журналісти та експерти емоційно обговорювали нові виклики, що постали після історії з Бабченком. Утім, як дієво відповідати на ці виклики, і що зміниться тепер в українській журналістиці та чи зміниться взагалі - ці питання так і залишились відкритими.

Що це було?

Під час свого виступу голова правління Національної суспільної телерадіокомпанії України Зураб Аласанія виглядав досить спантеличено і навіть відверто це визнав. "Вибачте, але мені страшенно зараз не вистачає інформації", - зізнався Аласанія та підкреслив, що перед тим, як давати експертні оцінки обов'язково необхідно встановити якомога більше фактів.

Фактів забракло і журналістці "Громадського" Анастасії Станко та медіаекспертові Євгену Глібовицькому. Обидва наголошують, що для остаточного розуміння того, що сталося, потрібно відділити факти від емоцій, які викликала спецоперація та так званий "Список 47", імена журналістів з якого напередодні з'явилися у ЗМІ. Тож більшість учасників дискусії уникла гостроти та остаточних оцінок проведення спецоперації СБУ у тому вигляді, у якому вона була проведена - зі свинячою кров'ю, драматичними заявами правоохоронців та чудесним "воскресінням" Бабченка на брифінгу СБУ. 

Директорка ІМІ Оксана Романюк теж наразі утримується від експертних оцінок. "Замало інформації, щоб оцінити цю ситуацію. На мою думку, саме пошуком інформації зараз мають займатися журналісти, щоб переконатися, чи це дійсно була операція спецслужб, а не політична акція", - підкреслює Романюк.

Натомість оглядач "Радіо Свобода" Павло Казарін виявився значно упевненішим за колег-журналістів у своїх коментарях. На думку журналіста, інсценування замовного вбивства правоохоронними органами - це "нормальна світова практика", яка використовується для розкриття запланованого злочину. "Життя Бабченка мені видається важливішим, ніж мій емоційний стан та переживання через те, що мене обманули", - наголосив Казарін.

Співпраця журналістів зі спецслужбами - етично чи ні?

На думку Казаріна, найголовнішим підсумком "вбивства" Аркадія Бабченка для української медіаспільноти стала поява дискусії про те, чи етично журналісту співпрацювати зі спецслужбами. Сам оглядач "Радіо Свобода", який також фігурує у "Списку 47", переконаний, що він би не вагався у подібній ситуації. "Якщо б до мене прийшли спецслужби та сказали, що на мене готується замах, і мені пропонують співпрацю - я б не видавав із себе Рембо та погодився", - сказав він. 

А от Анастасія Станко закликає дочекатись більшої ясності у справі. "Фактів і доказів реальної загрози досі немає", - нагадує вона. За словами журналістки, єдиним джерелом інформації щодо загрози життю журналіста виступили правоохоронні органи. Вони ж, нагадала вона, офіційно підтверджували й загибель Бабченка. На закид Станко, що однієї віри для журналіста недостатньо, доволі емоційно відреагував Казарін. "Ми повітря не бачимо, але воно є. І це факт. Навіть у скепсисі не варто бути догматиком". З такою метафоричною аргументацією погодилися далеко не всі учасники журналістської дискусії. Голова правління ГО "Детектор медіа" Наталя Лигачова та Оксана Романюк закликали медіаспільноту, все ж таки, керуватися стандартами. "Саме стандарти здатні поєднати незалежних журналістів навіть з різною ідеологічною та ціннісною позицією", - нагадала Лигачова.

"Справа Бабченка" і fake news

Дискутували на заході і про те, чи перетворилися на fake news (завідомо фальшива інформація - Ред.) усі ті медіа, що писали про замах на Бабченка, спираючись на повідомлення українських правоохоронців. Наталія Лигачова вважає, що закиди на адресу ЗМІ щодо поширення неправдивої інформації необґрунтовані. На її думку, українські ЗМІ під час висвітлення події спрацювали професійно. "ЗМІ не мають давати оцінки правдивості інформації, а передавати її із посиланням на першоджерело. Саме такий алгоритм прописано у будь-якому підручнику з журналістської етики. Але це не означає безумовну довіру до правоохоронних органів", - підкреслила Лигачова. 

Анастасія Станко говорила про брак інформації у самих журналістів, від чого, на її думку, страждає й аудиторія, яка не отримує відповідей на свої запитання у ЗМІ. "Допоки відсутні факти - ситуація обростатиме більшими міфами та пропагандою", - прогнозує Станко.

Хоча, на думку Павла Казаріна, порівнювати випадок Бабченка з fake news  і маніпуляціями є недоречним, а інсценування смерті журналіста відбулося не для введення медіаспільноти та аудиторії в оману. "Ця історія взагалі не про інформацію та журналістику - її мета була захист конкретної людини та попередження загибелі інших", - наполягає Казарін.