У Німеччині соляні шахти працюють на повну потужність вдень і вночі, втім солі все ж не вистачає. Приміром у місті Бонні для того щоб посипати вулиці та автостради протягом ночі комунальні служби потребують 120 тонн «білого золота» (саме так називає нині сіль німецька преса). У міському сховищі ж залишилося лише 20 тонн. Саме тому мерія Бонна замовила технічну сіль в Україні. Так само вчинили і приватні фірми, розташовані у Тюрінгії, що опікуються поставками по всій території Німеччини.

В Австрії теж покладаються на українську сіль. Минулого року австрійцям вдалося врятувати рух на головному автобані країни, саме завдяки українській солі. Якби не нова партія у 200 тонн, довелося б перекривати рух на автомагістралі А1.

Спекулянти використовують ситуацію

Водночас у скрутному становищі опинилися люди, які потребують технічної солі для приватного використання, щоб, приміром, розчистити дорогу до власного будинку. У магазинах будматеріалів давно розкупили всю сіль. Нині керівництво однієї з великих торгових мереж очікує на нову партію, яка має прибути на судні з України. Ті ж, хто замовляв сіль наземним транспортом, муситимуть довго чекати. Рух вантажівок у багатьох країнах Європи обмежений. Приміром, магазини німецького міста Берґіш Ґладбах уже двічі отримували партії солі з України. Спочатку її доправляли на потязі до Польщі, а потім вже вантажівками до Німеччини. Нині ж цінний вантаж застряг через ожеледицю.

Тим часом ціна на тонну технічної солі в Європі зросла з 70 до 200- 300 євро. З такої ситуації мають зиск не лише великі торгові мережі, а й дрібні спекулянти, які пропонують людям українську та румунську сіль за завищеною ціною.

Автор: Тетяна Карпенко
Редактор: Леся Юрченко