Наміри та розмови провести Великий Всеправославний Собор, який в останнє збирався декілька століть тому, тривають ще з 1960 року. Втім, через принципові питання, зокрема щодо автокефалії церков, процес скликання Собору затягується. Українське питання є тут одним з каменів спотикання. Нині ж в обмін на те, що Константинополь знижує рівень своєї активності щодо визнання Української православної церкви, Москва погоджується на відновлення роботи структур, покликаних забезпечити проведення Всеправославного собору.

Компроміси щодо України допомагають патріархатам вирішувати проблеми у їхніх відносинах. Нині, коли стосунки потеплішали, священнослужителі знову заговорили про Собор. «Константинопольський патріархат, принаймні впродовж двадцятого століття, використовував українське питання як гачок, на який можна було неміцно підвісити Москву і гратися з нею», - пояснює президент Української асоціації релігійної свободи Віктор Єленський.

У Київському патріархаті не вірять у гарячі відносини між Москвою та Константинополем

Втім, Українська православна церква Київського патріархату не вірить, що нинішні відносини Константинополя та Москви стали вже настільки близькими і гарячими, що Великий Всеправославний Собор таки скличуть. Якби під час нещодавнього візиту до Росії патріарх Константинопольський Варфоломій у переговорах з московським духовенством таки розставив усі крапки над «і», то вже були б визначені конкретні терміни проведення собору, наголошує речник Української православної церкви Київського патріархату єпископ Євстратій (Зоря).

Заклики Константинопольського патріарха до українських церков приєднатися до канонічної церви, єпископ Євстратій розцінює не так однозначно, як їх потрактувала російська преса. «У 2008 році Константинопольський патріарх висловлював побажання, аби українські церкви поза Московським патріархатом приєдналися до Константинопольського патріархату. Потім через домовленості між Москвою і Константинополем він від цих побажань на певний час відмовився. Тому, що насправді мав на увазі патріарх Варфоломій зараз, закликаючи приєднатися до канонічної церкви, сказати складно. Бо кого, до якої церкви і в якій якості він закликає? Приєднатися означає адміністративно приєднатися? Чи увійти у молитовне спілкування? До якої церкви? Це все не конкретно», - пояснює єпископ Євстарій.

Розкол слід долати, починаючи з проблем суспільства

Великий Собор міг би дати відповіді на гострі питання, і Київ у цьому зацікавлений найбільше. Однак проблема розколу церкви в Україні та її об’єднання лежить не у православних столицях, в Константинополі, чи Москві, а в самому українському суспільстві, наголошує релігієзнавець Віктор Єленський. Попри те, що богослови не можуть дійти згоди про своє визнання чи невизнання в Україні, суспільство найбільше довіряє церкві, і цей рівень довіри з кожним роком лише зростає та перевищує рівень довіри до всіх інших структур.

«Ситуація в Україні вирішальною мірою залежить від того, як будуть йти переговори між УПЦ Московського патріархату з УПЦ Київського патріархату і автокефальною церквою. Вона залежить і від того, як буде розвиватися богослов’я, парафіяльне життя та й за великим рахунком, як буде взагалі розвиватися українська держава», - каже Єленський. Разом з тим аналітик наголошує, що у всіх патріархатах є дипломати, які розуміють необхідність діалогу та невідворотність об’єднання.

Автор: Лілія Гришко

Редактор: Леся Юрченко